Янукович тримався обома руками за Азарова і Захарченка. Ну і чим це закінчилось?
Маємо вже дуже помітну тенденцію: у нашій країні є декілька повністю недоторканних персон, і що б вони не робили, з ними і у них все буде ок. І ці персони, на жаль, наділені найвищою державною владою та мають серйозний вплив на прийняття стратегічних рішень. І ці персони, схоже, стають реальною проблемою для Зеленського.
Наша співвітчизницю, членкиня Палати представників США Вікторія Спарц вчора звернулась з листом до президента США з проханням пояснити, які існують процедури нагляду щодо діяльності глави Офісу президента України Андрія Єрмака і його заступника з питань правоохоронної діяльності Олега Татарова, який затримує призначення прокурора САП більше року і саме через це ані САП, ані НАБУ не функціонують.
І тут почалось. Пішов розгін анонімними телеграм-каналами наїзду на Спарц. Відбілювання Татарова з розповідями, що це він бореться в Україні з корупцією (що, блд?!) і йому мстять.
Звісно, з’ясувати, хто цим займається, не складно. Було б бажання.
А тут і наше МЗС під’їхало. «Радимо пані Спарц полишити спроби заробити собі додатковий політичний капітал на безпідставних спекуляціях довкола теми війни у нашій країні та горі українців. Особливо цинічними є маніпуляції про Україну та її керівництво від конгресвумен українського походження» – от такими словами «відчитали» пані конгресвумен.
На щастя, репутація і біографія пані Спарц дуже відріняється від біографії і репутації фігурантів її листа.
Схоже, дехто на Банковій наскільки далекий від реалій, що зіркова хвороба вплинула на адекватність. Ви що робите? Ви хто такі без партнерства в нашій війні? Без зброї і грошей? Ви, ті, хто розповідав казки про те, що «путін не хоче війни», а самі на початку війни, якої «не хотів путін» дружно виїхали до Івано-Франківська, а дехто, маючи найвищий ступіть доступу до держтаємниці, взагалі щез на 2 тижні! В той час, коли люди, саме люди, зупиняли ворожі танки і гинули, не даючи ворогу реалізувати задуману окупацію за 48 годин.
Роль США надзвичайно важлива. Нам потрібна двопартійна підтримка. Подібні реакції нищать і довіру, і підтримку.
Я пам’ятаю, як Янукович тримався обома руками за Азарова і Захарченка. Ну і чим це закінчилось?
Якщо у вас все ок, то чому боятись процедури перевірки?
І чому не можна місяцями призначити антикорупційного прокурора, який ЧЕСНО виграв вибори і пройшов всі необхідні процедури?! Тому що він не той, кого хотів Татаров?
Чому Зеленський так за них тримається? В чому їхня цінність і унікальність?
Ці люди стають реальною проблемою і для країни, і персонально для президента. А, значить, і для нас всіх.
І так, саме Зеленський відповідає за своє оточення.
Джерело: glavcom.ua
Читайте також:
Комментарии
11"ВОЗМОЖЕН ЛИ КОМПРОМИСС?
Скандал стихает. Американский конгрессмен украинского происхождения Спартц снимает свои обвинения с Ермака - фаворита президента Украины Зеленского в шпионаже и лоббизме интересов российского бизнеса, а могущественный руководитель Офиса президента самостоятельно идет в отставку и вместо Шмыгаля становится премьер-министром Украины, без права вмешиваться в работу военных до окончания войны.
В свою очередь, Татаров тоже покидает Офис президента Зеленского и идет на должность главы Конституционного суда Украины - лояльные судьи не посмеют ему отказать.
Таким образом, администрации президента США Байдена удастся отбить атаку республиканцев, перед выборами, аналогично той атаке, когда Трамп был обвинен демократами в сотрудничестве с Кремлем. Теперь этот удачный фокус хотят повторить республиканцы, но уже с Байденом и Зеленским. А сомнительный и всесильный, но неуклюжий Ермак- это лишь этап или средство в этой борьбе".
Бред конечно. Наши украинские умницы пытаются смягчить ситуацию. А нужно ли? Это как жить в одной квартире с врагом и остаться в живых...
Тому стає зрозуміла паніка Єрмака. Він жеж не знає що там лежить у кейсах ЦРУ.
Конгресменка не порушила жодного закону США, ані міжнародного права. Наша контррозвідка теж підозрювала й підозрюватиме у причетності до іноземних спецслужб кожного іноземця, що потрапляє в її поле зору. Аж доки не перевірить і зробить висновок, що (не)причетний. Може, це й по-дурному, але так роблять багато країн світу.
Але лише Україна вибухнула благородним гнівом з того, що в Конгресі США, просто, запросили матеріали на одного українського громадянина. Просто, подивитись чи послухати. Просто, переконатись, що все ОК - допомогу слід продовжувати й збільшувати.
Фактичний протест оголосила саме держава Україна, бо МЗС висловлює офіційну позицію держави. Що тут ще гірше - зовнішньою політикою держави, за Конституцією й за фактом, керує президент України. Тобто, держава України в особі керівника її зовнішньої політики висловлює "глибоке обурення" тим, що в США реалізується внутрішнє право цієї країни, яке, до того ж, у частині, що стосується, мало чим відрізняється від права інших держав світу. Чому так перелякалися й забігали, що аж вирішили побити горшки зі США - незрозуміло. Але наслідки настануть - Вашингтон муситиме реагувати.
Кому в Україні так сильно заважає процедура правоохоронної перевірки в США громадян інших держав, що аж прийнято рішення валити цілі американсько-українські відносини? Хто так ся напудив? Тим більше, тепер, після реакції, справу буде взято на особливий контроль як політиками, так і громадськістю, і її будуть розглядати ретельніше.
ТАК КТО ЖЕ ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ВОЗГЛАВЛЯЕТ ВОЮЮЩУЮ УКРАИНУ?
Принципиально не буду впадать в конспирологию и рассуждать, почему атака на главу АП Андрея Ермака по линии США произошла сейчас и почему на ее острие оказалась Виктория Спартц — конгрессвумен родом из Украины, которая прекрасно разбирается в местных политических хитросплетениях. Однако сложно не заметить, что эта атака является своеобразной реакцией нашего стратегического партнера на недавние интриги против начальника Генштаба ВСУ Валерия Залужного.
И претензии к Ермаку выглядят крайне весомыми. Образно говоря, это политический залп из «Хаймарса».
Хочу обратить внимание на другое.
Главы администрации президента Украины (да-да, именно так называется это учреждение по нашей Конституции!), при всей их неформальной значимости, являются расходным материалом. Украинские президенты меняют их неоднократно и тогда, когда считают необходимым. По поводу и без. Ни к каким заметным потрясениям в жизни страны это не приводит.
Да и Андрей Ермак у Владимира Зеленского — не первый. Уж казалось бы, насколько влиятелен был предшественник Андрей Богдан, казалось, подвинь его, и страна рухнет. Поменяли и ничего не рухнуло. И это нормально.
Но если угроза серьезных потрясений при смене главы нынешней АП таки реальна, то это означает, что страной в сложнейший и судьбоносный военный период руководит не всенародно избранный президент, включенный в число самых влиятельных политиков мира, а никем не избираемый, назначаемый чиновник.
А вот это совершенно недопустимо. И надеюсь, что в самое ближайшее время мы получим ответы на все вопросы. И вместе с Ермаком или без него Украина по-прежнему успешно продолжит отражать рашисткую агрессию, опираясь на растущую поддержку наших союзников.
Підсумую з приводу Спартц.
Вона, безумовно, політик і має свої політичні внутрішньоамериканські цілі.
Однак коли єрмачня та корисні ідіоти намагаються загасити суть її слів - абсолютно справедливу - накидуванням лайна на вентилятор та агресією, вони роблять гірше тільки Україні в цілому.
Спартц ці дурні накиди - тільки в плюс. Адже допоможуть ще більше впевнити всіх в тому, що у єрмачні рильце в пушку. І добрати додаткових політичних же балів.
А ось те, що замість роботи над помилками ОП та його підгавкувачі ВЖЕ втягнули країну у срач із однією із зірок Республіканської партії - це ще дуже аукнеться. На рівні всіх партій. На рівні всього американського політикуму.
Якщо хтось думає, що американці хоч копійку дадуть просто так - ви сильно помиляєтесь. Чи якщо думаєте, що вони довіряють нашій владі. Спартц всі ці речі, які вона говорить, аж ніяк не видумала. Це - хай і у гіпертрофованій формі - але суть того, що думає в реальності американський політикум. Подобається вам це чи ні.
Ні, підтримувати нас будуть. Але на тих умовах, про які вже багато разів казав. Жодної копійки - без контролю. ЗСУ - окремо, Зеленський і Єрмак - окремо.
Єрмака з татаровим прийдеться все одно прибрати. Як і призначити керівника САП. Як би не сходили на лайно інфопомийки ОП та корисні дурники із секти "демократолюбців".
Але "осадочєк" лишиться. Можна скільки завгодно висмикувати фрази з контексту і робити із Спартц - Марджорі Тейлор-Грін.
Але суть її звинувачень від цього аж ніяк не страждає. І питання нікуди не йдуть.
Вони все більш гостро задаватимуться. Аж до повного їх вирішення.
Ну, й я дуже добре запам'ятав кожного дурника чи негідника за зп у ОП, який зараз розказує про "проросійську трампістку". Ми ще з вами повернемося до цієї розмови дуже скоро.
"Там журналісти одного видання хизуються, що накричали на конгресвуман Вікторію Спартц. І ще й закликали наших політиків «припинити спілкуватися з подібними політками».
Я з 2007 працюю в медіа, але таку люту крінжатину бачу уперше.
По-перше, трохи по-дебільному сваритися із лобістом українських питань тільки тому, що вона представляє Республіканську партію. У США двопартійна система, і нам потрібна підтримка як республіканців, так і демократів.
Друге. Нагадаю 2016, коли наш тодішній президент, міністри писали пости в стилі «президенство Хілларі Клінтон уже в кишені», «Трамп смокче чупачупс». Пам’ятаю, як опісля, після ночі виборів окремі політики витирали ці образливі пости, але всі, хто їх мав почитати — почитали. І так, кілька років нова адміністрація вважала наших політиків туєсосами.
Третє. Послухала я це скандальне інтерв’ю. Великі претензії коментаторів до Спартц, що вона сказала «ваш президент», «ваша країна» — ну так, це наша країна. Вона політик українського походження. Але американський політик. Все чесно.
Чотири. Багатьом образливим здався заклад «триває війна, ваша індустрія має працювати, не треба чекати, що Захід все дасть». Давайте чесно — все по ділу сказано. Ми не можемо жити в борг за кошти платників європейських та американських податків. Все чесно. Почитайте, як жили США і Велика Британія в часи війни.
Журналісти видання накинулись на Спартц на заувагу, що «її турбує, що скорочують місцеві бюджети за рішенням офісу президента». Вибачте, але випилювання мерів постраждалих міст із ефірів, заборона їм на поїздки закордон, заяви клерків ОПУ — яскраве свідчення, що все, що мало бути почути на Заході — почуте.
Далі Спартц іще раз наголосила на призначенні очільника САП, на які «США витратило мільярдів».
Далі була агресія на прозицію конгресменки, що за зброєю і коштами має «бути нагляд». Ну так, а в чому тут проблема? Якщо мої кілька джерел із СБУ, розвідки кажуть, що незадоволення закупівлями української сторони від західних союзників є прям велике, бо до ума не доведені закупівлі, які мали бути ще у березні(!)
Далі двоє журналістів агресивно напали на конгресвуман за Єрмака. Вибачте, але сваритись через клерка, якого ніхто не призначав із американським політиком, який буде в активній політиці ще років 25 — тупо.
Від себе додам.
Мені фіолетові прізвища західних політиків. Особливо тих, з ким можна працювати і підсилити свою позицію у протистоянні з РФ.
У недалекому майбутньому політики нової формації, аби Україна нарешті вибралась із цього лайна — треба дружити із ПіС і Громадянською платформою. Із ХДС, Партією Зелених, адекватними соціал-демократами у Німеччині. І далі — якщо ми беремо США, то і з республіканцями, і демократами. Тим паче, є велика вірогідність, що республіканці візьмуть чимало місць на майбутніх виборах. І повірте, сваритися із конгресменом українського походження від дуже багатого штату і одного із «найжирніших» округів — це тупо підірвати себе гранатою, а потім переїхати розірваний труп танком.
Нам потрібна західна підтримка.
Нам потрібні наші серйозні союзники по усьому світу. Велике щастя, якщо успішні люди, які вписуються за нас ще й українського походження. І цікавляться Україною.
Але ні, я бачу, як у нас лобіюються інтереси Фрідмана, Бикова, Галкіна — представників ворожої держави. А на дружнього конгресмена спускають усіх псів. Дико і тупо".
"Можно вічно дивитися на те як тече вода, горить вогонь і як придворні ермака, пишуть пости на підтримку свого господаря.
Ермак 3 роки зливав Україну в руки путіну, саботуючи оборонні закупівлі, розставляючи некомпетентних злодюг на ключові державні посади.
Через таку політику, ми втратили Херсон, а через злиту ним спецоперацію по "вагнерівцям", відпущені найманці на сході вбивають нашіх воїнів, ґвалтують жінок та дітей.
Таких епізодів занадто багато.
Ермак - це пухлина, фсбешна консерва в управлінні нашою державою.
Для ціеї людини не існує людського, він паразитує на державі в самий трагічний момент історії.
Давайте будемо відверті, для путіна не існувало кращого моменту для нападу, бо ермак добряче зробив свою роботу, у тому числі 4 місяці саботуючи підготовку до війни.
Зараз це опудало вилізло на всі канали та потирає руки як буде наживатись на європейських грошах для відбудови України. Вже його кум Тищенко готує примітивні схеми, хоча вони разом можуть зготувати тільки гімно, яким всіх нас хочуть нагодувати!
Західний світ сотий раз прямо говорить, що в Україні процвітає корупція, не призначені спеціальний прокурор САП та директор НАБУ, які б мали бити по руках.
На кону стоїть майбутнє незалежної України, яке може бути під питанням через крісло одного фсбшного хапуги.
Узурпація влади відбувається прямо зараз, медіа вже майже повністю в руках офісу президента, це зовсім не жарти.
І не пишіть мені, що це не на часі, бо перебування ворога України на другій по впливу посаді в державі, прямо призводить до людських втрат.
Це питання актуально як ніколи!"
Заява конгресвумен пані Вікторії Спартц Representative Victoria Spartz, 11 липня 2022, Вашингтон, округ Колумбія.
"Ми часто говоримо, що свобода не є безкоштовною, але як часто ми замислюємося про те, що насправді означає свобода? А що я виросла за диктатури, то я дуже ціную тих, хто є готовим ризикувати життям заради свободи. Тому наші вояки та ветерани завжди будуть для мене на першому місці.
Я шість разів відвідала мою рідну Україну відтоді, як почалося вторгнення Московії, щоби краще зрозуміти ситуацію на місці – від Львова на заході до Чернігова на півночі, від фронту на сході та до портів Одеси на півдні – щоразу зустрічаючись з українськими людьми і вояками в окопах. Мене надихнула рішучість і сила українських Збройних Сил – вони ніколи не здадуться.
Однак я була розчарованою, коли дізналася, що замість того, щоби відстоювати свою армію та розгорнути загальнодержавну систему її підтримки, Київ, фактично на чолі з Андрієм Єрмаком, займається політикою. Таке враження, що у Києва начебто є гроші на відновлення неважливої інфраструктури, але немає грошей на підтримку солдатів, як-от давно обіцяне житло для бійців АТО 2014 року з окупованих територій.
На жаль, замість того, щоби вирішити питання, які я підняла минулого тижня, пан Єрмак розпочав наклепницьку кампанію проти мене. Тривалий час багато американців та европейців мають серйозні побоювання щодо пана Єрмака. Якби пан Єрмак був державним діячем, то відчуваючи сумніви у своїй репутації, він би пішов у відставку вже цієї зими після того, як він запевнював українське керівництво, що ніякого нападу з боку Московії не буде, що знизило готовність України. Проте, ніколи не пізно вчинити правильно.
Після того, як я оприлюднила свої занепокоєння, маріонетки пана Єрмака звинуватили мене в тому, що я піднімаю це питання з політичних інтересів. Лише ті, хто не розуміються в американській виборчій політиці, можуть зробити таку заяву. Політичної вигоди від цього немає, але це треба робити. Після того, як певний час я намагалася вирішити цю проблему внутрішньо, я підняла її публічно через серйозне занепокоєння.
Окрім того, дехто припускає, що додатковий контроль може затримати постачання зброї українським воякам. Але навпаки, нинішня відсутність контролю і є тим фактором, що сприяє затримкам, а належний контроль і логістика лише підвищать швидкість і ефективність.
Конгрес і американський народ об’єдналися за Україну у протистоянні путінській жорстокості. З нашою допомогою Україна переможе.
Все ж таки дивно, яку істерику в найгірших традиціях російського пропагандистського ТБ викликала цілком природня ідея конгресменки провести аудит щодо Єрмака як розпорядника американської ж допомоги.
Нагадаю, що зовсім недавно американський спецпрокурор так само розслідував звинувачення у роботі на Росію з боку Трампа - і це сприймалося американцями, як належне.
Можливо, тут справа у ставленні до податків?
В Україні ухиляння від них є національним видом спорту, але те, що вловили фіскальні органи розглядається як приватна власність уряду, який може безконтрольно потратити їх на що завгодно: хоч на "Нептуни", хоч на Велике будівництво, хоч на супутник "Січ 2-30" чи скляні мости.
Америка ж, яка постала з гасла "Жодних податків без представництва", ідея постійного контролю за розподілом податків сприймається дуже органічно.
Тим більше, коли публічні звинувачення на адресу Єрмака ігноруються українською владою, логічно звернутися з цього приводу до президента США.
Наскільки я розумію, Спартц, що має родичів у Чернігові, відвідувала це місто під час війни, і певно чула про заборону меру Атрошенку виїхати за кордон на конференцію з повоєнного відновлення цього міста.
І, певно, вона чула заяви Мілованова, що ніхто не буде допущений до контролю над використанням омріяних 750 млрд.
А також знає практику, що навіть з низової гуманітарної допомоги на кордоні беруться хабарі, не кажучи про поставки більш високого рівня.
З іншого боку українські урядовці, певно, забувають, що не вони фінансують наразі Америку, а навпаки.
Можливо, вони виходять з відомої тези про те, що боржники дуже часто убивають своїх кредиторів, але практично ніколи кредитори не убивають боржників.
Тому прогноз такий: американці будуть іще більше вимагати контролю за розподілом допомоги і транспарентністю функціонерів ОП.
Натомість українська влада, яка трохи вже переплутала, хто від кого залежить, буде займатися повільним саботажем, характер якого важко спрогнозувать.
Добре якщо обійдуться чимось типу виходу із Стамбульської конвенції, але ж вони можуть з українського боку взятися блокувати допомогу країні.
Бо вставляння палиць у колеса - це нормальний хід чиновника щодо підприємця, який на чиновницькій території хоче робити бізнес, а хабарів платити не хоче.
Скільки я таких історій чув про вижитий бізнес, який би міг давати прибуток і робочі місця, але його власники не хотіли ділитися з чиновництвом!
До того ж, чиновництво сприймає американців в призмі української політики: в їх уявленні демократи підсижують республіканців так само, як команда Зеленського команду Порошенка і якщо допомогти тій команді, яка наразі при владі, то вона закриє очі на розкрадання виділених нею грошей.