Метою ПВК “Вагнер” було не стільки взяття Бахмута, скільки виснаження українських військових. Певною мірою цей план спрацював, оскільки за вісім місяців боїв за місто Україна втратила частину військ, необхідних для весняного наступу.
Про це повідомляє The Wall Street Journal.
Зазначається, що, попри значні втрати, “Вагнеру” вдалося досягнути певних результатів під Бахмутом.
“З їхньою політикою розстрілу на місці солдатів, які намагаються відступити або здатися, та ігноруванням втрат, шокуючих для сучасної війни, одноразові штрафні батальйони “
Вагнера” стали унікальною загрозою для українських захисників, просуваючись у той час, коли регулярні російські війська залишаються значною мірою в глухому куті.
Жодна армія в демократичному суспільстві не може продовжувати посилати хвилю за хвилею солдатів на неминучу смерть, щоб виграти ще кілька сотень метрів. Навіть регулярні Збройні сили росії, відомі своєю високою толерантністю до втрат, ухиляються від відправки військ на явно самогубні місії. Проте саме такий підхід дозволив “Вагнеру” підійти до межі захоплення Бахмута ціною, яку українські та західні офіційні особи оцінюють у десятки тисяч російських жертв”, – йдеться в публікації WSJ.
Видання зазначає, що за вісім місяців боїв за Бахмут Україна також зазнала великих втрат, втративши частину військ, необхідних для весняного наступу з новим озброєнням, наданим США та іншими союзниками.
Командир батальйону третьої штурмової бригади, старший лейтенант Петро Горбатенко розповів виданню, що у Бахмуті впродовж 24 год. до 18 хвиль “вагнерівців” могли атакувати один окоп.
“У бійця “Вагнера” немає можливості відступити. Єдиний шанс вижити – це йти вперед. І ця тактика працює. Це війна зомбованих. Вони закидають нас гарматним м’ясом, прагнучи завдати максимальної шкоди. Очевидно, що ми не можемо відповісти тим самим, тому що у нас не так багато особового складу, і ми чутливі до втрат”, – розповів він.
WSJ пише, що метою “Вагнера”, за словами Євгена Пригожина, було не стільки взяття Бахмута, скільки розгромити українських військових.
“До певної міри цей план спрацював, оскільки в останні місяці Україна кинула на захист міста кілька своїх найкращих бригад. Попри співвідношення втрат, це, зрештою, спрацювало на користь москви, з огляду на більшу чисельність населення росії і той факт, що росія обмінювала погано навчених в’язнів на життя українських військових”, – зазначає видання.
WSJ вважає, що такі втрати в районі Бахмута ставлять під загрозу здатність Києва здійснити стратегічний контрнаступ, як тільки навесні закінчиться сезон багнюки і ґрунтові дороги знову стануть прохідними.
“Війну виграє не та сторона, яка здобуває територію, а та, яка знищує збройні сили супротивника. Тут ми витрачаємо занадто багато наступального потенціалу, який нам знадобиться для прориву, коли висохнуть українські чорноземи”, – сказав старший лейтенант Горбатенко.
Джерело: klychnas.wordpress.com
P.S.
Вчора...
⚡️Карта БОЙОВИХ ДІЙ на 5 березня / ЗСУ під Бахмутом АТАКУЮТЬ / Казакі РФ відмовляються воювати
Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».
Два тижні тому...
Ближний бой с орками на подступах к Бахмуту / Видео от бойца ВСУ
Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».
Місяць тому...
ПРОРВАЛИ ОТОЧЕННЯ: хроніки боїв Третьої штурмової бригади під Бахмутом
Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».
Два місяці тому...
"ПОВЕРНЕШСЯ – ЗАСТРЕЛЯТЬ.У НИХ ВСЕ ТРИМАЄ СТРАХ": як воюють рашисти під Бахмутом |Невигадані історії
Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».
Джерело: youtube.com
Читайте також:
Комментарии
4Амінь.
“Хоча деякі наші підрозділи з міста вивели, але це скоріше питання ротації, а не наказ на відхід. Тут все ще продовжує вести бойові дії значна кількість наших військ. Є і люди і техніка.
Ворог захопив східну частину міста до річки Бахмутка. Основний удар росіян йде не у місті, а з півночі в обхід міста. Боротьба йде за шлях постачання, який залишається. Цей шлях знаходиться під обстрілами противника. Ворог спонукає наші війська до виходу з Бахмута, оскільки створена реальна загроза оточення. Але ворог наступає повільно, і тому українське командування впевнено, що ще є можливості деякий час втримувати шляхи відходу, збиваючи темп просування та завдаючи ще більше втрат росіянам”.
“Українське командування буде втримувати місто до останньої можливості, як і завжди. На відміну від Херсона, Балаклії, Ізюма, Лимана, Купянську, з яких росіяни втікли, українці міста без тривалого опору не залишають. Противник змушений дорого платити, і повільно йде від посадки до посадки, від будинка до будинка.
Кожен, хто б’ється у місті у невигідних умовах сподівається, що час цього героїчного спротиву використовується для створення надійних, добре обладнаних та замаскованих рубежів оборони для прикриття Сіверську, Часова Яру, Костянтинівки, Дружківки, Слов’янська, Краматорську, що на ці рубежі будуть вчасно виведені боєздатні війська, які надійно закріпляться і зможуть розгромити ворога”.
“І там, де є ефективне управління, розвідка, організація, забезпечення, мінімальна кількість боєприпасів для артилерії та мінометів, росіян вдається розбити. Ми маємо перевагу за рахунок більш якісних, більш вмотивованих та більш витривалих людей. Але війна це зіткнення двох систем, і не тільки від солдат все залежить”.