Это фотографии из книги Сергея Лойко "Аэропорт". Все настоящее - война, жизнь, смерть, враг, лица, души, сердца. А теперь прочитайте этот пост внизу. Чествования киборгов для галочки, война, на которой зарабатываются большие деньги, льготы и липовая инвалидность для чиновников, ордена для паркетных генералов и откровенных предателей, для всех, кто хотел защищать Украину...
Lili Kravchenko is with Lili Sova. Захожу в ФБ и....первое, что попадает в ленте: Заходи по вшануванню пам'ятi загиблих захисникiв Донецького Аеропорту... Порошенко, Полторак...
А в голове слова офицера, защищавшего ДАП: "я так и не смог пробить своим медальки..."
Киборга Мухи : "я не знаю, шо то було... Ненавиджу всих"
Байкера, попавшего при неудачном штурме Монастыря с раненными пацанами на сепарский Спартак и прятавшихся там без воды, еды и медикаментов пять дней: "все герои..а мы так, на курорте были..."
Спартанца, которого просто клинило при воспоминаниях об обрушении перекрытий: "если бы я тогда не позвал его, он бы остался жив..."
Редута :"..не нужно метать биссер перед свиньями. Мы знаем КАК это было и хватит.."
Доцента: "Сейчас все киборги, а тогда под угрозой расстрела туда загнать невозможно было"...
Это те слова, которые самопроизвольно всплыли в голове... Всплывают в памяти лица Жени, Олега, Бори.. Того парня-блондина с голубыми глазами... И как через четыре месяца после ДАПа, на официальном мероприятии тоже связанном с ДАПом, нас бросили все на втором этаже с киборгами ребятами- колясочниками и ребятами-ампутантами и ушли... На официальный банкет в ресторан журналисты, волонтеры... И мы тогда тащили ребят по лестницам сами... И как притащившись таки в этот ресторан оказалось, что все столы заняты: дипломаты, волонтеры, журналисты.... А тем, кто защищал этот самый ДАП, места нет.... И почему-то ни у кого не хватило ума встать и уступить место тем , ради кого они тут собрались... И как я, жёстко поднимала из-за столов девочек журналистов, сажала на эти стулья ребят- ампутантов или подтягивала туда коляски вместо стульев.. Наверное, именно в этот момент пошел МОЙ перелом...
Источник: censor.net.ua, Елена Ксантопулос, facebook.com
Книга пам'яті полеглих за Україну Згадайте сьогодні.....Донецький аеропорт… 21 січня 2015 року…
21 січня 2015 року сили АТО покинули аеропорт Донецька. З повідомлення журналіста Юрія Бутусова "21 січня 2015-го року, - останній день оборони нового терміналу Донецького аеропорту. Сьогодні приблизно о 8 ранку організований опір у новому терміналі припинився. Оборонні позиції були знищені напередодні вибухом. Боєприпасів і води не залишилося, можливості опору були вичерпані" Але у районі донецького аеропорту продовжувалися бої - про це повідомляла прес-служба Міністерства оборони України.
Терористичні війська дійсно підірвали перекриття нового терміналу аеропорту. Є загиблі серед військовослужбовців української армії та поранені», – розповідали у відомстві.Одночасно у МОУ підтвердили, що група українських військовослужбовців потрапила до полону сепаратистів.
«Супротивник несе численні втрати у значно більших обсягах, ніж ми. Наші воїни продовжують залишатися у будівлях та території аеропорту та на опорних пунктах навколо летовища», – зазначили у міністерстві. 21 січня після тортур і знущань у полоні російським терористом з Ростова-на Дону Павловим («Моторола») був застрелений солдат 81-ої окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Брановицький Ігор Євгенович ("Натрій") 21 січня 2015 року ще сім захисників Донецького аеропорту відійшли у вічність… ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ, ВІЧНА ШАНА ТА СЛАВА ГЕРОЯМ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗАХИЩАЮЧИ ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ 21 СІЧНЯ 2015 РОКУ!
Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».
Джерело: facebook.com
Комментарии
0Комментариев пока нет.