Прогноз напередодні річниці вторгнення

Виходити треба з того, що недоімперія в силу своєї людоїдської природи і культу смерті, що роздмухується, практично нечутлива до втрат. Зараз вони втрачають по 800 і більше людиноодиниць на добу і нічого! Ні масового засудження варварської війни, що розв'язана проти України, ні навіть спроб щось змінити в тактиці бойових дій.

Натомість недоімперія вкрай болісно відноситься до поразок, які не можна приховати чи заговорити. Навіть відсутність просування, з урахуванням російської істеричної манії величі, сприймається як поразка, тому тамтешні пропагандисти й співають про якісь проривні наступи аж на кілометр.

А ще вожді недоімперії — закінчені фетишисти, забобонні фаталісти та шалені нумерологи. Тому постійно танцюють навколо дат, збігів, символів та прикмет.

Відповідно, на дату вторгнення Кремлю на чолі з валізою фюрерка необхідно щось, що можна втюхати електоральній клієнтурі за військовий успіх.

Виходячи з цього, у двадцятих числах лютого слід чекати ракетно-дронової атаки, причому, помітна частина ударів буде зроблена за нашими позиціями ППО-ПРО. Тому що зараз агресор намагається активно виявляти ці позиції. Логічно, що після цього буде спроба ворога підняти в повітря авіацію і відбомбитися як по наших укріпленнях на фронтах, так і по мирних містах. Гарантовано, що для багатьох путінських літунів ця спроба виявиться останньою (саме для цього союзники терміново везуть нам комплекси ППО).

Одночасно на Донбасі, а також на півдні у бік Запоріжжя та Миколаєва будуть масово кинуті сили з мобілізованих за великої кількості старої, але рухомої та стріляючої бронетехніки. Чекаю на провокації з боку Білорусі — або позначення переходу держкордону, як мінімум, або обстріли нашої території. Все це задля відволікання українських сил оборони.

Максимум, чого може досягти агресор, за багатьма оцінками, це те, що наші відійдуть із Бахмута та Вугледару, а також можуть бути тактичні відходи глибиною 5-10 км на інші напрямки. Це не катастрофа, бо там маємо підготовлені оборонні позиції.

Далі місяць-два будуть запеклі позиційні бої, в яких завдання ЗСУ максимально виснажити супротивника, а після цього мають підійти наші підготовлені та екіпіровані на Заході резерви. На НАТОвських танках та іншій бронетехніці за значною посиленною підтримкою авіації. Передбачається, що це забезпечить справжні, на 30-50 км прориви фронту та звільнення наших територій як на Донбасі, так і на півдні у бік Азовського моря та Криму.

І це стане основою для переговорів про припинення бойових дій (зауважте – не про припинення війни!). Цілком не факт, що ці переговори завершаться якимось результатом, але те, що вони відбудуться — на тверезий погляд, практично неминуче.

Олександр Кояетков, facebook.com