Я не буду зараз кидатись банальностями про 24 лютого і те, що воно розділило життя на після і до… Всі знають, що розділило. Навіть ті, хто не відчув цього на власній шкірі, розуміють.
Повномасштабна війна, яка має на меті знищення країни, окупацію її території та ліквідацію активної частки населення – це надто велике соціально-політичне та кінетичне явище, щоб було інакше.
Ми механічно рахуємо війну роками.
Перший був про згуртованість, надію та боротьбу за виживання. Для когось воно полягало у втечі через корки навіть на зустрічній смузі. Для когось – у поході в ТЦК, донатах та інших видах активного спротиву.
Другий рік став кінострічкою, до якої б дуже підійшов тривожний скрипковий мотив з "Реквієм за мрією". Тут ми дізналися, що попередні успіхи не гарантують нових, а супротивник швидко вчиться і вміє повертати проти нас наші ж винаходи, які до цього давали перевагу нам.
Так росіяни досягли паритету, а місцями і переваги над нами в більшості різновидів нової зброї, яка багато в чому врятувала нас в 2022 році – в дронах.
Вони просто взяли найкращі напрацювання, яких було досягнуто за рахунок нашої креативності та децентралізованості, та поставили їх на конвеєр промисловості тоталітарної країни. Додайте сюди фортифікації та всі інші переваги, які в них були, і зрозумієте, чому наш контрнаступ застряг у Роботиному, а Бахмут, нехай і колосальною ціною, знову окуповано.
Третій рік буде непростим. Дуже непростим. Минулої весни на урядовому засіданні, почувши чергову заяву про те, що треба поспішати закінчити проєкти до осені, бо там може чекати перемога, я не витримав і сказав прем'єру та іншим, що не буде ніякої перемоги – ні в 2023, ні в 2024 році.
Сьогодні я би додав, що, якщо ми не прокинемось, то цілком можемо отримати поразку.
Прямо зараз, поки ви читаєте це, у нас в кількох місцях "сиплеться" фронт. І, враховуючи резерви ворога, це тільки початок. Зараз супротивник спробує ліквідувати наші плацдарми для потенційних контрнаступів, зокрема Роботине та Кринки. Але навіть на вже ліквідованому виступі (Авдіївці) вони не зупинились і окупували Степове та штурмують Ласточкине.
Паралельно вони сильно тиснуть у кількох інших місцях: Красногорівка, Бахмутський напрямок і далеко не тільки. Вони завершили ротаційні заходи на Куп'яському напрямку, і скоро ми можемо очікувати там на серйозні проблеми.
Фронт "сиплеться", і поки новий головнокомандувач намагається знайти ресурси всередині самих Збройних сил, ми маємо прийняти, що нас, нехай і з запізненням на рік, чекає велика мобілізація. Це, звичайно, якщо ми хочемо жити як країна.
Тепер щодо ротацій, які, на жаль, проводимо не ми.
Варто віддати належне Віктору Муженку, що під час АТО та ООС була введена та суворо підтримувалась жорстка система ротацій: бригада виходила на позиції, воювала там певний час і відходила на відновлення та злагодження, щоб повернутись у кращому технічному і моральному стані.
Тоді багато волонтерів та військових були проти і кричали, що без підрозілу А, який тримав населений пункт Б протягом 2014-го, там все здадуть і буде катастрофа. Але катастроф, як правило, не траплялось. Те саме відбувалось і з керівництвом підрозділів: люди йшли на підвищення, але в інші бригади та батальйони.
Це іноді приводило і до поганих наслідків через різні управлінські стилі, але дозволило зробити з армії машину. Подібна система примусових ротацій працює, наприклад, у американців і, на жаль, зараз у росіян. Це дозволяє їм менше виснажувати війська і мати значно кращу перспективу у війні на виснаження.
Ці два приклади (дрони та ротації) я навів лише для одного – щоб показати, як те, що нам допомогли на початку, працює зараз проти нас.
Нестор Махно не даремно був родом із Запорізької області. Держава всю нашу історію була для нас багато в чому джерелом загрози, і ми звикли вирішувати свої питання в обхід інституцій. Так у армії з'явилися добровольчі підрозділи, а також перші дрони та тепловізори.
Але швидкість та гнучкість, яку ми вже 10 років демонструємо, не підкріплена системністю і дає перевагу в короткостроковій перспективі, але геть не рятує в довшій боротьбі проти хай навіть незграбної, але інституції. Бо інституцію може перемогти тільки інституція. І найбільша з них у нашій країні зараз – це ЗСУ.
Тому вирішальним цього року буде здатність нового головнокомандувача привести до ладу вертикаль військового управління й обрати оптимальну стратегію в умовах політичного тиску і вкрай обмежених ресурсів.
Подобається кожному з нас чи ні, але цілком можливо, що питання вашого фізичного виживання зараз у його та Президента руках. І дуже хотілося б, щоб у них вийшло.
Тепер пару слів про ресурси. Росіяни наступні декілька років будуть почуватися відносно добре. Свою перемогу або хоча б мир на своїх умовах вони хочуть отримати в 2025-му, бо з 2026-го і надалі через низку об'єктивних причин час може перестати грати їм на руку.
Та й ми маємо розуміти, що є багато ознак того, що путін хоче почати пряме протистояння з НАТО ще за свого біологічного життя. А для цього потрібно буде довести до якогось результату українське питання і відновити після цього армію.
Тому вони будуть поспішати, а значить, і робити неоптимальні для себе кроки.
Тепер ми значно краще розуміємо, яким саме чином СРСР переміг гітлерівську Німеччину. Подивившись на те, як російські солдати йдуть по трупах своїх колег назустріч нашому FPV, можна легко зрозуміти, як саме воювали тоді від Сталінграда й Курська до Берліна.
Переломити ту війну на свою користь вони змогли за півтора року. Схоже, що з нами вони розраховують на незначно довші дедлайни.
Третій рік війни буде виснажливим морально ще й через окремі успіхи російських дипломатів та агентів, грошей та ІПСО в країнах заходу.
Американську допомогу рано чи пізно розблокують (питання лише в тому, скільки землі ми віддамо і крові проллєм за цей час). І на цей рік гроші на війну та економіку в наших партнерів для нас є. Але з наступними роками все виглядає значно менш однозначно. І в руках нашої дипломатії зараз не менше ключів до перемоги чи поразки, ніж у ЗСУ.
Фактично зараз ми як країна опинимось у місці, добре знайомому більшості військових волонтерів. Ми там опинилися десь під кінець 2015-го – коли, як Алісі в Країні Див, нам, навіть щоб стояти на місці, треба було щосили бігти.
Світ буде втомлюватися від наших проблем і концетруватися на своїх, незалежно від того, вирішили ми свої чи ні. Це не значить, що все пропаде. Просто ми відчуємо, що навіть те, що нам дають уже – це багато і взагалі не гарантовано.
Третій рік буде важким і для декого з нас – останнім. Але не те щоб у нас був вибір. Я пишу ці рядки не для того, щоб вас зневірити – в жодному разі.
Ба більше, я радий, що частина військового і політичного керівництва продовжує тримати в голові сценарії перемоги. Бо боксер, який під час бою починає думати про поразку, вже не думає, як поцілити в підборіддя суперника. Він думає, як із меншими травмами впасти на підлогу. А наскільки тверда ця "підлога" для нас, ви можете глянути на різних прикладах – від Чечні до Херсона часів окупації.
Якщо воювати росія, нехай і швидко, але ще вчиться, то розгортати репресивну машину і проводити масові чистки вона вміє як ніхто. А враховуючи її бажання перевірити на міцність НАТО, можна сказати, що ті, хто ігноруватиме потребу щось суттєвіше робити для фронту зараз, ризикують опинитись у лавах російської армії під час її війни з країнами Заходу в разі нашої поразки. Чоловіки призовного віку з Донецька не дадуть збрехати.
Два роки тому, коли гуркіт артилерії було чути по всьому Києву, ми зрозуміли, що смерть – близько як ніколи. Для кожного з нас окремо і для всіх нас разом як нації. Потім цей гуркіт перемістився на Донбас. Але загроза смерті не стала меншою – просто її ознаки тимчасово географічно відсунулися.
Я дуже люблю київську філармонію, і мені приємно знати, що там аншлаги майже кожні вихідні. Але не дайте цій безтурботності ввести себе в оману. Зрештою кажуть, що коли йшов бій під Крутами, в Києві теж давали оперу.
Третій рік війни – це рік, коли нам треба згуртуватись, як у першому, але перейти з режиму спринту в режим марафону, з анаеробного в аеробний, як інституціям так і кожному з нас. І починати грати в довгу, попутно гасячи пожежі на фронті.
Дуже рекомендую кожному з вас фізично та психологічно готуватись до великої мобілізації. Якщо вона відбудеться, нехай із запізненням на рік, багатьом із нас доведеться надіти погони. А тоді часу на підготовку буде вже трохи менше.
Віталій Дейнега, ексзаступник Міністра оборони України, засновник "Повернись живим" і "Ukrainian witness"
P.S.
За добу на фронті...
Генеральний штаб ЗСУ оприлюднив оперативну інформацію щодо російського вторгнення станом на 18.00 25 лютого 2024 року.
"Триває сімсот тридцять друга доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти нашої держави. Протягом доби відбулося 81 бойове зіткнення. Загалом ворог завдав 4 ракетних та 73 авіаційних удари, здійснив 52 обстрілів з реактивних систем залпового вогню по позиціях наших військ та населених пунктах.
На Волинському та Поліському напрямках оперативна обстановка без суттєвих змін. Ознак формування наступальних угруповань не виявлено. Визначені підрозділи збройних сил білорусі виконують завдання у прикордонних з Україною районах.
На Сіверському та Слобожанському напрямках противник зберігає військову присутність у прикордонних районах, проводить диверсійно-розвідувальну діяльність, здійснює обстріли населених пунктів з території рф, нарощує щільність мінно-вибухових загороджень вздовж державного кордону України. Завдав авіаційного удару в районі населеного пункту Ямне Сумської області. Артилерійських та мінометних обстрілів ворога зазнали понад 20 населених пунктів, серед них Мхи, Бучки, Михальчина Слобода Чернігівської області; Волфине, Попівка Сумської області; Козача Лопань, Стрілеча, Гатище Харківської області.
На Куп’янському напрямку сили оборони відбили 5 атак в районі населеного пункту Табаївка Харківської області. Під артилерійським та мінометним вогнем опинилися близько 10 населених пунктів, зокрема Дворічна, Синьківка, Петропавлівка, Іванівка Харківської області.
На Лиманському напрямку нашими воїнами відбито 2 атаки противника в районі населеного пункту Терни Донецької області, де ворог, за підтримки авіації, намагався прорвати оборону наших військ. Ворог завдав авіаційного удару в районі населеного пункту Веселе Донецької області. Від артилерійських та мінометних обстрілів постраждали понад 10 населених пунктів, серед них Білогорівка Луганської області та Терни, Ямполівка, Торське, Серебрянка та Роздолівка Донецької області.
На Бахмутському напрямку, силами оборони відбито 5 атак противника в районах населених пунктів Іванівське та Кліщіївка Донецької області, де ворог намагався покращити своє тактичне положення. Противник завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Костянтинівка, Курдюмівка, Майорськ, Північне та Залізне Донецької області. Також під артилерійським та мінометним вогнем опинилися понад 10 населених пунктів, зокрема Курдюмівка, Кліщіївка, Нью-Йорк та Часів Яр Донецької області.
На Авдіївському напрямку, нашими захисниками відбито 18 атак ворога в районі населених пунктів Сєверне, Степове, Бердичі, Ласточкине, Невельське Донецької області. Противник завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Нью-Йорк, Очеретине, Желанне, Бердичі, Ласточкине, Яснобродівка, Нетайлове Донецької області. Артилерійських та мінометних обстрілів противника зазнали близько 25 населених пунктів, серед них Новобахмутівка, Очеретине, Первомайське, Невельське Донецької області.
На Мар’їнському напрямку сили оборони продовжують стримувати ворога в районі Новомихайлівки Донецької області, де ворог 18 разів намагався прорвати оборону наших військ. Крім того, нашими захисниками відбито понад 10 атак противника в районах населених пунктів Георгіївка, Побєда та Красногорівка Донецької області. Ворого завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Водяне, Парасковіївка, Новомихайлівка та Володимирівка Донецької області. Під артилерійським та мінометним вогнем окупантів опинились такі населені пункти Донецької області, як Новомихайлівка, Парасковіївка, Костянтинівка.
На Новопавлівському напрямку противник наступальних (штурмових) дій не вів. Завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Урожайне та Старомайорське Донецької області Артилерійських та мінометних обстрілів зазнали близько 10 населених пунктів, зокрема, Пречистівка, Благодатне, Урожайне Донецької області.
На Запорізькому напрямку силами оборони відбито 6 атак противника в районі Роботиного та 1 атаку в районі Гуляйпільського Запорізької області. Ворог завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Оріхів, Мала Токмачка, Роботине Запорізької області. Артилерійських та мінометних обстрілів зазнали близько 10 населених пунктів, серед них Новодарівка, Малинівка, Мала Токмачка та Роботине Запорізької області.
В зоні відповідальності ОСУВ "Одеса", на Херсонському напрямку ворог не відмовляється від наміру вибити наші підрозділи із плацдармів на лівобережжі Дніпра. Так, протягом доби здійснено 4 спроби штурму позицій наших військ.
Артилерійських та мінометних обстрілів зазнали близько 15 населених пунктів серед них Новотягинка, Тягинка, Кринки, Іванівка, Токарівка Херсонської області та Очаків Миколаївської області.
Протягом доби авіація сил оборони завдала ударів по 7 районах зосередження особового складу та 2 позиціях зенітних ракетних комплексів противника. Підрозділами ракетних військ завдано ураження по 1 позиції артилерії противника", - йдеться в зведенні Генштабу.
Джерело: censor.net
Комментарии
2Про черговий контрнаступ
Можу посперечатися із самим верховним головнокомандувачем, що черговий контрнаступ цього року - не найкраща ідея. Нам би окопатися, оборону зміцнити, людей зберегти.
У прямому протистоянні з імперією у нас мало шансів, навіть якщо весь західний світ буде нам допомагати, і Штати виділять заплановану допомогу.
Наші люди просто закінчаться раніше, ніж орки, тому нам потрібні інші, нестандартні, не тупі - лоб у лоб - рішення.
Нам треба розвалювати імперію зсередини, знищувати її військові заводи, сіяти паніку, підривати віру в темного господаря божевільної країни.
Нам потрібні дрони - багато дронів - які долітають до самих околиць боліт. На десять ми вже зібрали. Мало. Треба більше. Потрібні дрони, катапульти, машини для перевезення дронів, пікапи для операторів.
Це краще, ніж битися стінка на стінку.
Керівництво росії раніше усвідомило необхідність мобілізації
промисловості та переходу економіки на військові рейки, тоді як західні країни тільки зараз почали приймати аналогічні важкі рішення щодо інвестиції у військову промисловість. Таким чином, росія на півтора роки випереджає західних союзників у підготовці до війни на виснаження. Проте російська економіка зараз перебуває на межі своїх можливостей. Основна маса військової техніки та боєприпасів, які виробляється на заводах не нові, а відновлені та упорядковані радянські. Коли склади спорожніють, виробництво різко впаде.
Зараз росія фінансує війну за рахунок спалювання своїх заощаджень, тому неможливо зберегти стабільну економіку в довгостроковій перспективі. До того ж є ризик, що російська економіка просто “перегріється”: конкуренція приватного сектору та армії змушує постійно збільшувати зарплати, що може призвести до неконтрольованої інфляції.
Заколот Пригожина та репресії, які починають нести масовий характер, є ознаками нестійкості режиму. Ця нестійкість зростатиме, у тому числі через зростаючі втрати на фронті, які в якийсь момент досягнуть критичної маси, що вплине на громадську думку.
Резюмуючи час не на боці росії. Нині вона має перевагу над Україною, але ця перевага є тимчасовою. росія вже на піку своїх можливостей, тоді як Україна та її союзники тільки нарощують своє виробництво.
Песимістичний сценарій:
Нерішучість і чвари політиків у західних країнах призведуть до падіння виробництва та військової допомоги, а Україна не зможе забезпечити безпеку своїх підприємств, внаслідок чого український військово-промисловий потенціал залишатиметься нижчим від російського. У той же час росія може розпочати провокації проти країн НАТО, щоб вони зосередилися на своєму внутрішньому порядку й остаточно припинили допомагати Україні.
Обидва сценарії, як і безліч проміжних, можливі. Для України та її союзників важливо зараз забезпечити стабільні та безперебійні ланцюжки постачання озброєння для реалізації оптимістичного сценарію.