Змагання двох катастроф

Війна дійсно вийшла на фінальну стадію. Це зовсім не означає, що вона закінчиться ось-ось і точно не пізніше 15 січня. Це можливо, але маловірогідно.

Фінальна стадія — це тому, що і недоімперія, і ми досягли такого рівня виснаження ресурсів для ведення війни, який межує з критичним.

Для росії це втрата віри у виправданість агресії 2022 року, і, відповідно, в перемогу у вигляді знищення України і нав’язування світові, в першу чергу ЄС, співіснування на своїх умовах.

Далі іде суттєве зменшення кількості контрактників. А запускати мобілізацію Кремль боїться, бо це гарантовано викличе соціально-політичне напруження у країні, і не факт, що його вдасться втримати під контролем (ситуація з призовом резервістів буде дуже показовою). Також у росії стає помітною нестача грошей на війну, а джерел поповнення стає все менше.

Показово, що за свіжими російськими соцопитуваннями (так-так, там їх проводять!) відсоток тих, хто вірить у покращення життя у майбутньому, впала на 12% у порівнянні з квітнем і складає усього 27%. Тобто, оптимістами у рф залишаються менше третини населення, і це мінімум з початку агресії.

В нас в першу чергу мова про нестачу поповнення ЗСУ. Також вичерпується терпіння людей, які спостерігають кричущу несправедливість щодо мобілізації, непрофесійність і неефективність рішень на всіх владних рівнях, включно з армією, розростання корупції, до рівня, який справедливо називають мародерством. Крім того, руйнується важлива інфраструктура і комунальне господарство при фактичній бездіяльності тих, хто відповідає за її захист.

В Україні на соцопитуваннях здебільшого виясняють рейтинги політиків і партій на майбутніх виборах, але готовність громадян витримувати труднощі війни за існування не падає нижче 50%.

Довго так тривати не може — і в недоімперії, і в Україні. Швидкість руху до прірви приблизно однакова. Тому зараз все вирішує, у кого соціально-економічний крах відбудеться першим: у них, чи у нас.

У подібних критичних моментах на перше місце по значущості виходять не стільки матеріальні, скільки духовні фактори, зокрема, переконаність у правоті. І тут Україна у безумовних плюсах: на нас підло напали, ми захищаємо наше право на життя, з нами більшість цивілізованого світу, а путін, як відомо всім — кінчене х*йло на валізі.

Тому маємо вистояти. Все буде Україні, хай поки що у холоді і не завжди зі світлом. Але внутрішні тепло і світло в нас незгасимі.

За матеріалом Олександра Кочеткова, facebook.com