Зараз знаходжусь в районі Северодонецька, день провів на трасі Лисичанськ-Бахмут. Тому можу повідомити що відбувається в цьому районі, і наскільки велика загроза.
Російські війська з району Попасноі намагаються перерізати трасу Бахмут- Лисичанськ в районах сіл Яковлівка- Білогорівка-Берестове. Я був в усіх цих селах за день. Боі в цьому районі йдуть вже шість діб поспіль.
Вихід росіян до траси може означати що основний шлях комунікацій до Лисичанську та Северодонецька перерізаний, і ці міста можуть потрапити в оперативне оточення. Звичайно, наші це бачать та роблять може і не все, але дуже багато щоб цього не сталось. Дуже багато.
Оточення в такому разі буде не повним, бо залишиться ще один обхідний шлях постачання, але захистити цю другорядну дорогу буде вже важко. Звичайно, усі бачать карту, і багато питань виникає у тих, хто тримає фронт. Саме тому мені будо важливо побачити обстановку на власні очі і розповісти це усім.
Географічно противника від цієї траси відділяє всього лише один ряд висот.
А практично росіяни не можуть подолати цей останній рубіж, тому що неймовірний героїзм української піхоти та ефективність українськоі артилерії завдають великих втрат росіянам.
Важкі боі продовжуються. Але очевидно, що у російськоі армії теж не безмежні сили. Вони не здатні прорвати оборону , вони намагаються продавити.
В жодному місці противник не вийшов на трасу, не прострілює її прямою наводкою, але дорога піддається обстрілам артилерії, мінометів та ракет.
Траса небезпечна через обстріли, але усі атаки ворога наразі відбито. Зможу вас максимально інформувати про ситуацію. Я не все можу сказати зараз, бо йде війна, і ризики великі, але я нічого не забуваю в цьому секторі, і все з часом пригадаю.
Українське командування розуміє обстановку, і вживає заходи. Заходи добре чутно та видно, тому що наша артилерія в цьому районі діє активно.
Наші кадрові частини у Северодонецьку та Лисичанську зберігають бойовий дух, керованість. За цими словами неможливо передати які потужні обстріли доводиться виносити, як попри втрати йдуть в бій, як тримаються наші воіни. Велика честь бути разом з ними.
Але поступатись ворогу тут ніхто не збирається. Северодонецьк та Лисичанськ ми будемо обороняти до останньої можливості.
Мене питають бійці - «а ви не поїдете звідси?» Я розумію сенс цього питання і відповідаю, що я залишусь тут поки загрозу оточення не буде розбито разом з ударними російськими угрупованнями.
Так, у нас чимало організаційних проблем, я їх бачу, але я не сумніваюсь, що Україна має достатньо сил, щоб зірвати цей черговий наступ путіна та перемогти у цій великій битві.
Юрий Бутусов, facebook.com
P.S.
Александр Гумиров: "Когда я посмотрел вот это видео и услышал от Арестовича эти слова, я просто какое-то время сидел в ступоре.
Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».
Что будет с ребятами из Азова ещё неизвестно - там явно что-то забуксовало и страшно даже думать, не то что говорить об этом. Что стало с Мариуполем из-за явного предательства перед началом войны (я про разминирования) - все думающие люди видят и ужасаются.
А теперь этот аниматор, развалившись в креслице в тёплом кабинетике, с лёгкостью и как нечто проходное и незначительное, сообщает что мы на пороге Азова-2 в виде окружения войск в Северодонецке, но это ничего такого - просто "просядет моральный дух"... Лучшие из лучших - Азов - прошли сумасшедшее адище и пока что в казематах врага. Лучшим из лучших - в Северодонецке - у которых адище началось ещё до 24 февраля, предстоит повторение судьбы Азова? А он сидит треплет языком, будто в пивбаре футбол обсуждает. Мрак. Как же так? Со всей помощью Запада, со всем энтузиазмом и моральным духом, как наши защитники оказались в такой ситуации? Это же наши самые боеспособные и лучшие воины! Так вот от чего пытаются отвлечь общество мертветчуковски ми вбросами (я не сторонник Порошенко, если что)? От Азова и Северодонецка? Надеюсь, что ситуация под контролем у Генштаба. А этот персонаж просто аниматор. П. С. Если я ошибаюсь или что-то не так понимаю, переубедите меня..."
Источник: |https:||t.me|+TVns-DWfBY7-iswm
Комментарии
5"Деякі недолугі керівники сьогодні видали вказівку щодо заборони мені відвідувати військові частини на передовій на фронті.
Це рішення заважає моїй роботі по запису інтерв’ю з нашими воїнами на фронті, на передових позиціях, де я зараз знаходжусь, та по об’єктивному висвітленню важкої обстановки на Донбасі.
Я розумію, що таким чином мені вирішили помститись за замітки про відповідальність влади за підготовку до війни та про загрозливу ситуацію на Донбасі. Усі воіни на фронті чудово розуміють, що ніяких секретів я у своїх постах не викладав, а навпаки сприяв вирішенню кількох загрозливих ситуацій. В тому числі завдяки особистій присутності. Людям на фронті потрібна правда, підтримувати їх треба особистою присутністю на передовій там, де небезпечно, та розумінням реальних проблем.
Я вважаю таке «оголошення війни» з боку деяких людей в ОП дуже шкідливою та небезпечною помстою, та намаганням усунути мене від об’єктивного висвітлення обстановки, та провокуванням розколу у суспільстві. І це небезпечно через відсутність об’єктивного погляду на ведення бойових дій на Донбасі.
Тому вимагаю від керівництва ОП негайно переглянути свої вказівки, і відмінити це абсурдне розпорядження.
Інакше я повернусь з фронту для висвітлення політичної ситуації, і витрачу час на демонстрацію ваших численних помилок та бездіяльності. Я про офіс нічого не писав три місяці, і бачу, вам здалось, що вас тут хтось лякається. Війна - це більш важлива справа зараз ніж політика, але якщо якщо ви негайно не відміните свою ганебну вказівку, то я почну дещо писати про політику теж, і займусь тими, хто не вилазить три місяці з бункеру та з кабінету, та заважає висвітлювати війну там, де вона відчувається найважче. Звичайно, інформації у мене з фронту менше не стане, але буде більше часу на аналітику.
Чекаю негайноі відміни розпорядження".
"Эта война показала, что в Украине на удивление нет военной журналистики, в отличие от той же России, где при их министерстве обороны существует целое подразделение информационных войск, обслуживающих их геббельсовскую пропаганду.
Давайте будем объективны: у нас и военных журналистов, которые не боятся поехать на фронт в самые горячие точки, можно пересчитать на пальцах одной руки. Единственный кого я лично знаю это - Юрій Бутусов, который неделями на свой страх и риск находится на самых опасных участках фронта, там, куда не доезжают ни генералы, ни их адъютанты.
Насколько я понимаю, наблюдая за работой Юры со стороны, его роль уже давно вышла за пределы стандартной журналистики. Он не просто фиксирует события и даты. Фактически Бутусов сражается бок о бок с теми людьми, которые творят историю, он наблюдает за ними в момент страха и в момент героизма и является тем человеком, которому они открывают свою душу, свою боль и свои проблемы. Солдаты и офицеры оставляют ему номера телефонов своих жён, чтобы в случае гибели именно Бутусов сообщил об этом их близким. Он давно стал капелланом для тех ребят, которые по 18-ть часов в сутки находятся под ударами авиации и артиллерии.
Капеллан, а не враг народа, каким его пытается сделать какая-то депутатская курица. Врагом украинского народа Бутусова может назвать только враг народа.
А те, кто устраивает ему травлю, должны четко понять, что если мы не будем писать историю своими руками, то за нас ее напишут наши враги".