По-перше, путін сказав «так, але…» і рушив на коло затягування часу.
По-друге, розпочалася гра на зниження українських переговорних позицій, а також вкидання щодо змісту та меж можливих компромісів.
Щоб було менше неприємних сюрпризів, зафіксуємо головне.
1. Нерозумно заперечувати, що в українському суспільстві є зростаючий запит на мир. Саме тому означена вголос ідея 30-денного перемир'я після гойдалок зі скандалом-паузою допомоги викликала такий емоційний відгук.
Причому багато хто усвідомлює, що це ірраціональна реакція. Але все одно – а раптом? Міркування на тему «а як технічно, а що далі» – це потім. Спочатку – надія.
У такій ситуації люди дуже вразливі. Хтось уже відключився від фронту і почав мислити поствоєними категоріями (куди летіти з відкритого львівського аеропорту). Це неминуче.
Але що порадувало: у абсолютно різних середовищах відзначилась наявність свого роду психологічної протиотрути. Базис цьої протиотрути – путіну не можна вірити, він обдурить. Що балансує надію? Буде – чудово, обдурить – не здивуємось. Це допомагає утримувати фокус «хочеш миру – працюй на фронт». І реально збільшує шанси на мир.
2. Найближчі півтора місяці будуть ритуальні танці навколо символічних дат. Буде багато блефу. Оскільки величезна зона невизначеності, що створює мотиви качати супротивника.
30 квітня - 100 днів Трампа на посту. Звідси безліч чуток про перемир'я до цієї дати. Або потрібний якийсь дуже наочний результат. Або його відсутність потрібно перебити чимось затьмарюючим на інших напрямках. У квітні біля Трампа розпочинається тарифна битва. Йому треба об'єктивно щось показувати.
9 травня – бенефіс путіна, до якого він готувався останні 5 років. Це момент тріумфу, який ніщо не повинно затьмарювати. Звідси позамежна мотивація закрити історію з Курськом і зупинити хоча б на якийсь час всіляку метушню на фронті. Бо надприродних перемог не очікується, а Україна довела, що здатна неприємно дивувати.
За великим рахунком і 100 днів, і 9 травня якось пройдуть, навіть якщо не буде яскравого прориву у сфері війни. Трамп та його люди вже зробили низку застережень, щоб дезавуювати заяви про «кінець війни за 24 години». Тобто на якісь радикальні поступки ні кремль, ні Білий дім виключно заради дат не підуть. Але збіг інтересів є, як і природне прагнення задовольнити їх рахунок з найуразливішого боку – тобто, нас.
3. Ситуація з Курськом дуже наочна. Суть знає зовсім небагато людей, але конспірологічно це виглядає як публічно не промовлений обмін. Для оцінки явно не вистачає параметрів тієї фігури замовчування, яка, мабуть, є. Тому жодних оцінок, факт: завершення Курська відкриває путіну можливість робити щось для врегулювання без втрати обличчя.
Залишається другий момент: російські війська поки що зберігають здатність тиснути на окремих ділянках. Відмовлятися від такого козиря нелогічно (путін його спеціально роздмухує). Тому кремль мотивований зволікати, відповідаючи Трампу, що відмову від руху треба якось пояснити чи компенсувати поступками.
Але зовсім затягувати ці ігри небезпечно. Інфополе вже розігріли закидами, що Трамп ігор не потерпить. Він би може й хотів, але тепер буде важче. Доведеться від погроз переходити до справи. Тому Віткофф і каже, що терміни вимірюються тижнем.
Зараз і будуть ті самі тижні-місяці, про які раніше писалось. Діапазон результатів може бути дуже широким, бо наша війна – не у вакуумі. Тому москва і намагається максимально розгойдати, щоб мати простір для маневру. І дрібниць тут немає. Внутрішня стійкість буде тим аргументом, який дозволить нав'язати неприйнятне.
4. Список того, що може бути заграно в процесі переговорів, або вже частково озвучувався, або інтуїтивно вгадується.
Територія. Логіка відміни санкцій. Компенсації. Заморожені активи. АЕС. Обмін полоненими. Повернення вкрадених дітей та цивільних. Параметри оборонного сектора. Не-НАТО. І т.д. Сюди ж – «північні потоки», режим використання української ГТС, «вода до Криму» (величезний спектр завдань). І багато іншого. Але спочатку – механізми контролю та підтримки гіпотетичного режиму припинення вогню.
Як ці фішечки будуть розставлені, чого виявиться достатньо для першого етапу - ворожити марно. Пара вдалих виступів "довгого Нептуна" вплине на картину. Так само як і результат дискусії в Європі щодо практичної допомоги Україні.
Основне зараз – наочна демонстрація американським партнерам, що свідомо неприйнятні для України речі не варто навіть заявляти, бо їх неможливо втілити. І все скінчиться ганьбою.
5. Ми з зрозумілих причин дещо зашорені на нашій війні. Але паралельно розвиваються інші процеси, де російська агресія – лише один із сюжетів.
Іран, де все дуже складно всередині та навколо. Тут і хусити, що тут і намагається розірвати посередництво рф, тут і мільярд нюансів навколо Сирії.
Масові протести у Белграді та Будапешті, з внутрішніх причин. Але які підбурюють до конспірології: у травні минулого року Сербію та Угорщину відвідував імператор Сі, відкрито позначаючи плацдарм у Європі. Безлад у Румунії. Безлад у Грузії. Це якось аж надто падає у китайську скарбничку. Повертаючи нас до теми того, що кремль був змушений віддати свого клієнта старшому братові, але підйом китайських прапорів замість російських – це явно не те, на що раніше чекали у Вашингтоні. Чого там чекають зараз і що насправді здатні реалізувати - малозрозуміло.
Загалом світ зайнятий не тільки нами. Для Трампа тема №1 – ситуація всередині США, решта – похідні.
Вашингтон два місяці тому запустив перехід у роль посередника. Що за підручником передбачає створення додаткового простору, а-ля деескалація в риториці, вихід із прямо звинувачуваннь росії в агресії ініціатив, каламутні резолюції лише на рівні ООН/Ж7 тощо. З нашого боку на рівні громадських інститутів цілком коректно викривати такий підхід.
Метання Трампа на тему «козирів» обумовлено тим, що козирі насправді є у всіх. Але ідеального плану їх розіграти немає.
Для нас дуже важливо усвідомлювати – це вже не ситуація безвиходдя, куди нас півтора місяці заганяли всіма силами. Україна вистояла зиму, не захиталася від погроз зупинити допомогу, тримає фронт.
Публічна відмова імітувати ДОБРОВІЛЬНИЙ характер поступок різко знизила можливості навісити Україні беззастережну капітуляцію. І значно підвищив шанси того, що москва затягуватиме війну, або зриватиме перемир'я, якщо таки піде на нього.
Зараз досить непогана ситуація для чергового кола роз'яснень: щоб досягти миру, треба позбавити росію можливості вести війну. Заяви перших осіб США доводять, що з зануренням у контекст вони починають краще розуміти особливості нашої ситуації. І поверхневе прагнення нав'язати нахрапом прості рішення коригується. Бо провал та/або ганебна втеча у форматі вмивання рук – це не найкращий варіант.
Разом. Продовжувати фільтрувати інформаційний шум реальних подій. Поки що найбільша інтрига з певним потенціалом для нас – це підрив довгострокової впевненості в американській зброї через незграбні політичні маневри. Що, напевно, викликало лють ВПК і має призвести до якихось механізмів компенсації. Не одразу, не в лоб. Але ми маємо бути готові награти максимум.
За матеріалом Олексія Копитько, facebook.com
Читайте також:
Перемовини... Картина виглядає добре, але вона явно неповна. Гойдалки ще будуть
Комментарии
4Нинішні покоління українців назавжди запам’ятають Трампа, президента США. Живим ніколи не бачили його і не побачимо. Навряд щоб сміливий Дональд ризикнув прилетіти в Україну. Втім, нам це й не потрібно, а от дізнатися якомога більше про нього не завадить. Ось що пише про Дональда Трампа Ейлін Уоркман, автор книги «Священна економіка: валюта життя».
Ейлін працювала шістнадцять років у фінансовій індустрії в ролі першого віце-президента з інвестицій великої фірми на Волл-стріт:
«Я знаю одну річ, яку багато хто не розуміє у Дональді Трампі, але яку ми, працюючи з ним у сфері фінансових послуг, знаєм уже десятиліттями – задовго до того, як він прийшов у політику. Його заяви і мотиви рідко віддзеркалюють його справжні цілі. Його шоу та харизма засліплюють тих, хто не вникає у суть – саме так, як він любить.
Він ніколи не підписував контракт або угоду, які не міг би порушити або обійти, якщо це відповідало його прихованим цілям. Він ніколи не зустрічав інвестора, чий гаманець не вважав би своїм – у стратегічному сенсі. І ніколи не зустрічав людину, яку не готовий був би використати задля власної вигоди.
Якщо хочете зрозуміти його конфлікт з Панамою, не дивіться на канал, на який тепер він показує. Подивіться на Тrump Enterprises, їх проблемні фінансові та кримінальні зв’язки з Панамою і на російських олігархів, які скуповували квартири в його вежі у Панамі.
Якщо хочете збагнути його нав’язливий інтерес до Гази, не дивіться на палестинців і ізраїльтян. Подивіться на вартість нерухомості, яку він тепер бачить у Газі і яку хотів би монетизувати.
Якщо прагнете зрозуміти його божевільну ненависть до вітряних турбін, не думайте про значення їх для енергетики. Зверніть увагу на його конфлікт з Шотландією, де вітряки зіпсували вигляд на його гольф-поле.
Якщо хочете збагнути його ірраціональну ненависть до Обами, не думайте про політику його адміністрації. Згадайте щорічну вечерю прес-корпусу, де Обама пожартував над ним і принизив його Его.
Якщо бажаєте зрозуміти його демонізацію демократів, не шукайте причини в їхній політиці. Згадайте, що вони не захотіли, щоб він балотувався кандидатом у президенти від їх партії.
Коли спробуєте зрозуміти його ненависть до «імігрантів», не звертайте уваги на реальний вклад або проблеми міграції. Зверніть увагу на його гермофобію і власну огиду до всього «брудного і смаглого».
Як і багато хто з соціопатів, він майстерно вміє тимчасово вибудовувати свою власну вигоду згідно з цілями тих, кого затим може використати. І Республіканська партія охоче пішла цим шляхом.
Сьогодні Республіканська партія схожа на побиту дружину, яка мріє покинути Трампа, однак розуміє, що втратить фінансову безпеку, комфорт і соціальний статус. Вони бояться, що не отримають співчуття чи підтримку від тих, хто попереджував їх не зв’язуватися з цим чоловіком – патологічним брехуном, шахраєм, злодієм, садистом і просто поганою людиною.
Багато республіканців сьогодні приховують свою залежність від нього, одначе коли вони побачать, як їхня влада руйнується, а їх самих звинувачують за все зло, яке вони терплять, щось неминуче трапиться.
Я не знаю, що саме, та усією своєю сутністю відчуваю, що наближається колосальний, незворотний вибух. І трапиться це дуже швидко".
URL
Дуже багато зараз спекуляцій навколо територіальних питань. Треба раз та назавжди розібратися з ними для того, щоби люди чітко розуміли - що можливо, а що ні.
Принципово вирішене питання про передачу Україні ЗАЕС та міста Енергодар. Підкреслюю - принципово. Існує алгоритм передачі станції, по місту ще будуть переговори. Я про це кажу завжди починаючи з 2023го року, зараз питання вирішується практично. За це путін вимагає живлення з ЗАЕС окупованих території Півдня які, можливо, залишаться під його контролем.
Україна отримає контроль над Кінбурнською косою буде розблоковано роботу Миколаївського порту. Питання також принципово вирішено.
Україна вимагає, і має підтримку у цьому питанні від уряду США, створення 20ти кілометрової зони контролю уздовж Дніпра по її лівому берегу. путін начебто готовий до такого кроку, проте жорсткі торги тривають - за це він буде вимагати суттєвих поступок з боку нашої влади. Побачимо - що на тих переговорах буде вирішено.
Звільнення усіх територій Херсонської та Запорізької областей можливо тільки у випадку далеко не почесної капітуляції України на основі "Стамбула". Я не бачу можливості такого підписання - будь яка наша влада буде знесена у випадку підписання такої капітуляції.
Харківська область буде звільнена повністю до Державного Кордону України. Буде завершено вихід ЗСУ з Курщини. Маю надію на те, що я чітко та ясно розповів - чого нам чекати. Перейдемо до "переговорних" новин.
Президент Трамп "милостиво соизволить решил предать забвению" епізод з восьмигодинним очікуванням Уіткоффа зустрічі з путіним. Віддано наказ на всіх рівнях заперечувати сам факт очікування. Завтра будуть телефонні переговори між путіним та Трампом. Президент США відчайдушно прагне Deal з кремлівською міллю, хоча б у питанні досягнення режиму припинення вогню і він до певної міри готовий терпіти навіть певні приниження з боку останнього. Міру терпіння цих принижень Трамп буде визначати особисто - не маючи жодних зовнішньополітичних перемог Президент США прагне здобути хоч одну таку та кидає на цей "фронт" усі свої сили.
Президент США готовий терпіти затягування кремлем процесу переговорів щодо укладення "Угоди про припинення вогню" до 26го березня про що повідомлено українську сторону. Якщо до цього строку путін не визначиться зі своєю чіткою позицією щодо можливого підписання "Угоди", то проти рф будуть введені "пекельні санкції", хоча я особисто у принципі не вірю в те, що такі санкції взагалі коли небудь будуть введені. Побачимо, можливо я і помиляюся.
Вихід США з групи яка займалася розслідуванням злочинів рф під час війни - виконання вимоги путіна, без такого кроку той не погоджувався розглядати введення режиму припинення вогню у дію.
Ну і останнє. Україна отримала від Японії партію протиракет до системи "Петріот" на лізинговій основі. Інформація абсолютно достовірна. Буде ще постачання від США та, можливо, з Німеччини.
"Учора президент рекламував новий український дрон із дальністю польоту 3000 км. Мало. Треба на 8000 км, щоб долетіти до Вашингтона. Там глобальний путін сидить".
Терміново, з урахуванням позитивних, якісних змін у країні, суспільства, справедливості.
Нам треба всім прокинутися, терміново взятися за голову.
Терміново потрібні арешти гетьманцевих, арахамій, риженкових агентів, зрадників височини, корупціонерів, бандитів у владі, всіх цих міністрів, депутатів, усіх цих різникових і далі за списком.
Інакше ми зустрінемо новий, 1917 рік.
У такому широкому значенні слова, що минуле видасться іграшковим.
А ті, хто думає, що накрали і поїдуть у Францію/Австрію жити благополучно.
Ви помиляєтесь. Дуже помиляєтесь.