“Про сумне”, друже, бо варіант, що налетять зграї чорних лебедів і депресивне сьогодення якимось дивовижним чином раптом засяє синьо-жовтими кольорами глобального розгрому ка**пії, надії мало. І розглядати такий фарт смислу абсолютно не є. Станеться диво, згинуть наші вороженьки як роса на сонці — будемо стрибати до стелі й пиячити всією країною до останньої краплі горілки.
А поки антрацитові лебідки затримуються, матері їх ковінька, витру жінчиним подолом скупу козацьку сльозу, заліплю бактерицидним пластиром пучку пальця — невдало пошаткував капусту — та й виллю свою вселенську тугу у розлогий лист про наше життя-буття.
Сліпучо-безжальна логіка подій, які відбуваються на фронті та гімняна геополітична ситуація в світі безперечно свідчать про те, що кирдик поразка наближається. Хоч і повільно, однак, сука, насувається, мов розпечена лава. Одразу хочу підкреслити: Кац не пропонує — “руки вгору, штани вниз” — в смислі здатися. Однак і писати про те, що потрібно зробити задля перемоги, не буду, оскільки про це різного рівня профі налупешили мегабайтів дофіга і більше. Смисл повторюватися? Хочу лише акцентувати увагу на твоїй важливій рефлексії в одній із фейсбучних нотаток: перемогти ворога неможливо, якщо керівництво країни не збирається перемагати. До цієї максими додам: а якби наше керівництво й захотіло реально перемогти, то все одно хер би ми цю вікторію побачили. Бо нинішня недолуга псевдоелітка тупо нездатна привести Україну до перемоги, оскільки вона (елітка) розумово обмежена і необмежено жадібна.
Президент в інтерв’ю рве правою рукою тєльнік на шмаття: мовляв, так, як я увірував в побіду, хер хто так вірить! Ми переможемо! Тіпа “слово пацана”. З Кривого Рогу. А лівою рукою (хай не сам, але з його відома!) щедро відсипав 27 лімончиків українських долярів на нікчемну телепрограмку своїй телеподружайці Олені Кравець. Не своїх. З бюджету Неньки, який, між іншим, наповнюється платниками податків країн-союзників. А вони ж це бачать... Якби лише Олені, пережили б... Однак любителів посмоктати... бюджетний смаколик під час війни легіон.
Тому про перемогу, котра визначена Верховним, як випердолення ворога з наших територій, чешуть язиками лишень у зомбомарафоні. Ті, хто реально в окопах і ті, хто хоч і в тилу, але здатні критично мислити, обговорюють, на яких умовах ми підпишемо «анкару 1», тобто, приховану капітуляцію. Варіантів поразки до біса, однак головне питання полягає в наступному: у складі рашки з’явиться малоросійський федеральний округ зі столицею в Києві/Донецьку/Одесі? Чи новий кордон проляже приблизно по нинішній лінії фронту?
Ситуація вельми сумна і варіант №2 може бути за щастя. Ключове “може бути”. Бо якщо судити з риторики як путіна, так і простих орків, вони твердо вирішили Україну знищити. “Людей и патронов не жалеть”, “Мы за ценой не постоим». Навіть якщо ціною буде розвал росії в майбутньому. “Хохлов надо задавить сегодня, что будет завтра — посмотрим».
Читаєш російські чати і складається враження, що тільки геть ледачий, або в дрова п’яний росіянин не висрався на тему, що помилок минулого ні в якому разі повторювати не можна. А тому: всіх нацистів, банедерівців, фашистів обов’язково треба знищити в прямому смислі цього слова. Всіх, хто не мліє від щастя стати громадянином матушкі росії — на хєр у Сибір в концтабори. А тих, хто присягнув на вірність, пропустити через фільтраційні табори й забрити у військо для подальшого упокорення Європи. Середньо статичний росіянець, навіть тверезий, просто пісаєтьcя у штани від тих часів, коли «ни одна пушка в Европе не смела выпалить без нашего позволения».
Доля тих, хто не здатен тримати зброю, однак щомиті публічно признається в любові до ка**пії і цим сподівається здобути чорної ікри на канапку, теж буде вельми печальною, попри їхнє стояння на колінах перед ордою. Та ж сама Сибір, тільки табори не концентраційні, але трудові. Або інженерні роботи на передовій. Пишу гірку правду для тих, хто сподівається, що визнавши себе росіянцем і склавши присягу на вірність завойовникам зможе жити по-людськи в нових реаліях. Ніт, дорогенькі ждуни. Ви завжди будете для кацапів людьми останнього сорту. Вплив кримінальної субкультури на росіянців надзвичайно вагомий. Тому місце ждунів буде завжди “возле параши”. І якщо параша розміром з хрущовку, і в ній стоїть золотий унітаз — це все одно параша.
Хочеться попестити своє его, підживити спогадами таку свою страсть як гординька. Про те, що ми можемо прої**ти війну, я тобі писав ще весною. Коли до перемоги, здавалося, можна якщо не дотягнутися рукою, так дострелити з калаша легко. Весь інформпростір був наповнений світлом зірок, що густо прикрашали корони наших вождів. Журналісти з телемарафону і ЛОМи з ботоферм ОП старанно полірували ті корони.
Президентові аплодували стоячи в європейських парламентах, його фото прикрашали обкладинки впливових ЗМІ. Це була епідемія зіркової хвороби, що зачепила і військову верхівку. В інтернеті обговорювали, в якому місяці будемо пити каву в Ялті. І якщо з окопів долинав чийсь тверезий голос, мовляв, чуваки, зарано відкорковуєте шампань. Кацапури дуже небезпечний ворог, що може грати в довгу... У відповідь традиційне — перестань плодити зраду. А на цивільних, тверезо мислячих, вішали табличку: “рука Кремля”, “московська консерва”.
Перехворів на зіркову хворобу і Залужний. Нічим іншим я не можу пояснити приречений на поразку наш контрнаступ. Але якщо За перехворів і, сподіваюсь, отримав імунітет, то в Зе and Co зіркова хвороба і далі прогресує. Митців дуже складно вилікувати від цієї болячки. У них до неї практично нульовий імунітет. Хіба що прокурор випише рецепт.
Нині наша верхівка живе згідно цинічного принципу: переможемо, так переможців не судять. А програємо війну, так затишні хатинки в теплих краях чекають. Хто буде шукати злодюжок, що спромоглися колись нацарювати дещицю грошенят в країні, яка вже не існує? Питання риторичне.
На початку війни в ЗМІ домінувала думка, що росіяни допустилися концептуальної помилки, вторгнувшись в Україну. Багацько ЛОМів дружньо знизували плечима. Так, завоювати Україну можна. Але як контролювати територію, де живе приблизно 25 мільйонів вороже налаштованого населення з непоганими традиціями підпільно-партизанської боротьби! Зізнаюся, таким питанням переймався і я. Тоді нікому і в голову не приходило, що в 21 столітті вороже налаштоване населення рашкованці збираються тупо знищити.
За декілька років до війни на сайті “Военное обозрение” наші північні “брати”, бризкаючи на монітори слиною праведного гніву, криком цитували когось із політверхів щодо майбутнього українців: «2-3 млн расстрелять, 3-4 сослать в Сибирь, а с остальным (населением) можно работать». Я намагався знайти першоджерело, але не зміг. Самі росіяни вказували хто на Суркова, а хто на Патрушева.
Ось чому в усіх орковських ЗМІ: державних, приватних, центральних, регіональних, місцевих проводиться тотальне й абсолютне розлюднення українців. Аби в розстрільних командах ні в кого не затремтіла рука. Виконуй свою роботу з насолодою і професійно. Біля стінки стоять не люди: фашисти, нацисти, нелюдь, упирі, біосміття, садисти, содоміти... Таких убивати в будь-яких кількостях — справа богоугодна. Священники, що на службі в Кремля, не в Бога, обґрунтують і виправдають будь-який злочин.
Невже в ЄС не розуміють, якщо кацап прогуркоче танками по Хрещатику, то максимум через півроку біля кордонів Європи буде стояти мільйон орків, включаючи і українців як добровольців, так і примусово мобілізованих. Обстріляних, навчених, вдосталь посмакувавших наркотик насилля, грабунку, крові. З одним ненаситним бажанням: аби цей банкет тривав, тривав і тривав.
Вгодована, соковита, смачна Європа — це просто флеш-рояль для орди. Це ботанік з багатої родини для гопніка. Російська солдатня дивувалась заможності українських сіл... Уявляю, що буде в Германії.
Друже, ти вельми точно і влучно написав якось у ФБ. Гомеопатичні дози військової допомоги, що надаються Україні, тільки посилюють орду. Як мінідози антибіотиків посилюють бактерії. Перефразуючи Ніцше: «Все, що не веде до повного розгрому армії РФ, робить її сильнішою».
Зустрічав неодноразово тезу від західних аналітиків, що росії потрібно буде не менше 5-7 років, аби хоч якось відновитися після війни з Україною. А там і ми свої армії підтягнемо, чи путін гикнеться. Повна дурня. Вже на початок весни 2024 року маховик російського ВПК крутитиметься, наче скажений. Так, їхня зброя не високотехнологічна. Але орді така і не потрібна. У них тактика війни інша. Орді потрібно багато надійної техніки, оволодіти якою не складно. Прикладів, коли високотехнологічна армія програвала — в історії є і не мало. Додамо в плюси росіянам союзників: Китай, Північну Корею, Іран. Якщо “ляже” Україна, уявляєш, як розправить крила вісь зла, що стрімко формується? У світі капітуляція України буде сприйматися як чергова (остаточна???) капітуляція Заходу “со всеми вытекающими последствиями».
Руйнувати набагато легше, ніж будувати. Розпалювати війни набагато легше ніж їх закінчувати. Додасть хаосу у геополітику конфлікт Венесуела — Гаяна. Навряд чи нинішня арабо-ізраїльска війна закінчиться із знищенням Хамасу. А там і Китай з Тайванем підтягнуться.
Наші горе-аналітики стверджують, що з такою швидкістю, як нині наступають орки, їм до Києва, як до неба рачки. Це поки фронт не посипався. А він не може не посипатися. Військові пишуть про відсутність ротації. Нема кому воювати. В країні суцільна демотивація. Батальйони Монако і Дубаї, а також тотальна корупція зробили свою чорну справу. Все моє оточення призовного віку не рветься на фронт. Може, зі мною щось не так, що в мене таке оточення?
У росії до хріна проблєм. Але той факт, що для глибинного народу війна стала смислом життя, на жаль, нейтралізує ці проблєми. Війна для пересічного орка — єдиний доступний соціальний ліфт. І можливість за місяць заробити стільки, скільки в глибинці не заробиш і за рік. росіянин (30+) з глибинки, підписавши контракт, уперше в житті почувається людиною. А не нікчемним алкашем, попереду якого темрява, порожнеча і швидка смерть. Путін попав в десятку, коли запропонував героєм умерти на фронті, ніж у 45 від горілки в забутій Богом дєрєвнє. Ця теза зайшла в душі росіян, як склянка водовки з похмілля.
Що може протиставити НАТО орді? Тіко літаки. Але одніми літаками у війнах не перемагають, навіть маючи тотальну перевагу в повітрі. росія домінує зара в нашому небі і що? Ми тримаємось. США мають з десяток тисяч Томагавків. Чи здатні вони знищити ВПК і економіку оркостану? Теж ні. ППО і РЄБ росіян вдосконалюються в реальних бойових умовах. Пошкодити Томагавки виробництво можуть. Наскільки серйозно, х/з. Але є Китай, який завжди може підставити росіянам (тимчасово) дружнє плече.
Що робити нам, котрі в категорії 60+?
Або готуватися до війни, бо якщо посиплеться фронт, в окопах будуть раді і дідам-смертникам.
Або емігрувати кудись подалі в Австралію чи Нову Зеландію і, ледь жевріючи, писати мемуари про те, як ми в черговий раз просрали країну.
З теренів FB
Комментарии
5Отакий камент зустрів. Дуже влучно сформульовано . Є у чоловіка талант.
Konstantyn Kirichenko
Нас всіх занурили в штучно створену матрицю ВВВ. Ця матриця має наступні особливості:
1. Щоби вижити, спільнота змушена витрачати колосальні ресурси.
2. Величезні загальні втрати на фронті.
3. Критично низький коефіцієнт співвідношення втрат.
Нажаль, генералітет, а також офіцери і солдати тактичного рівня, стали інструментом матриці. І якщо з генералітетом все зрозуміло (їх чорна робота добре оплачується), то за офіцерів і солдатів особливо прикро, ілюзорне сприйняття реальності (сліпе уявлення про вміння воювати) тільки наближає агонію і неминуче приведе спільноту до стратегічної поразки.
Ну і мій.
Konstantyn Kirichenko воюють по кіно про другу війну. По совєцькому кіно. Ходять за танком коробочкою. Їздять зверху на танках. Сидять під обстрілами до опупєнія в окопах. Штурмують укріпи з одними калашами. Розміновують мінні поля ногами. Мобілізованих в бій кидають без підготовки. А, ну да, наступають без переваги в повітрі. Та багато чого.
В принципі добавити можна тільки про нехватку боєприпасів. Снаряди, ракети і літаки то хрєн з ним. Але мінометні міни то вже якийсь оксюморон. Трохи перестаралися. У красної армії їх було вдосталь. Вона тому якось корячилась, бо хоть чимось було пострілят вдосталь перед смертю.
27 січня 2023
"Після штурму я опинився в госпіталі. Це було вже четверте моє поранення. Там я спілкувався з десятками бійців. Всі після штурмів і у всіх приблизно одна й та сама сумна історія:
Забезпечення від ЗСУ до 10-15% від необхідного. Все інше - волонтерське або куплене за свої. Навчання - 0% від необхідного. Розвідданих - 0%. Підготовка до штурму - 0%. Брехня Недокомандирів і Недоофіцерів на зразок “десяток чмобіків”. Підтримка арти і мінометів - 0%. Штурм в лоб. Недокомандири і Недоофіцери спостерігають за ціми м'ясорубками по відео з квадрокоптерів на екранах моніторів на КСП десь в тилу і в них "всЁ под контролем" - це дослівна цитата. Після штурму висновків - 0%. Презирство і погрози Недоофіцерів, Недокомандиріва і контррозвідки, щоб змусити бійців піти на черговий самовбивчий, і марний лобовий штурм заради чергової посадки і тексту в рапортах “управління збережене, частково відійшли частково закріпилися”. А цим посадкам на Донбасі не видно ні кінця не краю."
"Всім без винятку керманичам України, абсолютній більшості депутатів всіх скликань, очільникам ОП і уряду, всім Недеофіціерам і Недогенералам! Ви інфантильні, жадібні, трусливі і недалекі люди! Ви своєю тупістю привели війну на нашу Батьківщину!
Ви брехали, що ніякої війни не буде. Що це видумки і “происки коварного Запада” щоб зупинити розвиток нового економічного чуда і завадити появі східноєвропейського економічного Тигра під назвою Україна. Витрачали величезні кошти на “Велике Будівництво”. А 24 лютого військові і прості люди за свої кошти заправляли військову техніку в Коломиї.
Навіть перед лицем смертельної загрози для народу України ви продовжуєте брехати і наймаєте арестовичів розповсюджувати вашу брехню, ви продовжуєте красти і назначначаєте блогершу і сексологіню на посаду посла, ви кинули десятки тисяч солдат, як дрова у вогонь ваших політичних амбіцій, особистих кар’єр і статків.
Я вас за це зневажаю!"
Більше деталей тут:
Хашар. Штрум "десятка чмобіків". Частина 2
URL
Троє працівників ТЦК зупинили кремезного сивого 47-річного чоловіка біля перукарні в його маленькому рідному містечку, наказали йому сісти в машину і два дні утримували його в темній кімнаті місцевого призовного пункту, поки він не підписав повістку.
«Я підстригся у тренувальному таборі», — сказав він.
Колишньому інженеру-електрику, тепер відомому під військовим позивним «Дубок», запропонували служити техніком у тилу.
«Але щоб отримати цю роботу, треба заплатити хабар», — каже він.
Тож його відправили до піхотного підрозділу, виснаженого місяцями запеклих боїв. Його батальйон 47-ї механізованої бригади захищає Авдіївку від хвиль російських атак. Саме поблизу цього міста відбувається зараз найбільша битва в нескінченній війні Росії проти України.
«Фізично я вже не витримую. Я глибоко розчарований тим, що мені вже не 20 років», — сказав Дубок журналістам Wall Street Journal про бої на передовій.
Україні необхідно відновити свою побиту армію. Піхоті, на яку припадає основна кількість смертей і поранень, хронічно не вистачає людей після майже 2 років опору повномасштабному російському вторгненню. Найбільш мотивовані бійці пішли добровольцями раніше. Ті, хто не загинув і не був поранений, часто кажуть, що вони виснажені. Зараз Україна покладається на призов і мобілізацію для поповнення своїх лав. Тим часом Росія може залучити набагато більшу кількість населення, щоб замінити свої власні важкі втрати.
«Але хитка система призову не дозволяє ефективно мобілізувати українську живу силу, забезпечити необхідну кількість і якість військ або справедливо розподілити тягар між українським суспільством, кажуть багато солдатів і військових аналітиків. Суміш з корупції, виключень і політичної обережності захистило значну частину українського міського середнього класу від необхідності воювати в холодних і брудних окопах», — йдеться в статті.
На довгій лінії фронту непропорційно велика частка призовників — це чоловіки середнього віку, такі як Дубок. Часто вони походять із сіл і невеликих містечок, вони були надто бідні, щоб відкупитися. Солдати-ветерани, які воюють з 2022 року — деякі з них з 2014 року, коли Росія вперше вторглася на схід України, — розчаровані тим, що новобранці вже давно не найкращій фізичній формі.
«Якість заміни не дуже хороша. Це сільські хлопці віком від 43 до 50 років, іноді з проблемами зі здоров’ям», — каже досвідчений піхотинець, який воює під Авдіївкою.
Втомлені бійці з гіркотою відзначають, що коли вони їдуть у відпустку у великі міста, такі як Київ чи Дніпро, то бачать, як працездатні чоловіки 20-30 років відвідують спортзали, бари та модні ресторани.
«У нас немає повної мобілізації суспільства. Але це необхідність. Ми не можемо без цього обійтися», — сказав оператор безпілотника зі спецпідрозділу ВМС України з позивним «Добро».