В інформаційному просторі розповсюджується інфа, що спроба ОП взяти під контроль НАБУ через генпрокуратуру пов’язані зі «справою Міндіча».
Т. Міндіч представляв інтереси І. Коломойського на телеканалі «1+1», він мав вирішальне слово по всіх фінансових питаннях, а також особисто впливав на Коломойського і вмів його переконувати, що при гоноровому характері ІВК мало неабияке значення для функціонування каналу.
І так вже дивно склалося, що коли «95 квартал» зайшов на «1+1», то В. Зеленський дуже затоваришував з Т. Міндічем. І ці дружні стосунки не припинилися після обрання В. Зеленського президентом України: подейкують, Міндіч був одним з головних «рішал» цієї влади, з яким у регулярному контакті знаходилися, зокрема, С. Шефір та А. Єрмак.
Міндіч має квартиру у сумновідомому будинку на Грушевського, 9а (на ньому ще П. Порошенко спалився, коли секретарем РНБОУ був), у цьому будинку є також квартири багатьох представників нашої «еліти», зокрема, В. Зеленського, І. Коломойського, Г. Боголюбова. На зустрічах у Міндіча буцімто постійно збиралися представники української влади і бізнесу, включно з Зеленським. Квартира Боголюбова розташована як раз над квартирою Міндіча, і, за легендою, страшенно ображений на Зеленського Коломойський вмовив свого друга Боголюбова дати дозвіл на встановлення у своїй квартирі звукозаписувальної апаратури НАБУ.
І це перша принципова відмінність від «плівок Мельніченко»: НАБУ записувало розмови у квартирі Міндіча легально, у рамках слідчих дій, і записи потенційно можуть бути доказами у суді.
Друга відмінність у тому, що зараз, у часи розвитку ШІ, кожен може підробити голос кожного. Тому для суспільного визнання записів, якщо вони будуть оприлюднені, достатньо, щоб частина з тих, хто записаний, визнала, що так, такі розмови дійсно відбувалися. Але для використання матеріалів як доказу принципово необхідне саме те обладнання, на якому вівся запис.
Якщо ця апаратура в Україні — одна справа, і починається цинічний квест і торг наших політиків щодо пошуку/придбання цього обладнання з метою шантажу чинної влади.
Якщо обладнання вже у Штатів, то це інша справа. І зовсім інша, якщо обладнання з записами у росії, чого виключати ніяк не можна. У цих двох випадках маємо перспективу примусу чинної української влади до припинення війни на капітулянтських для України умовах, бо саме цього хоче путін, а Д. Трамп вважає це найкоротшим шляхом до припинення бойових дій (і до своєї Нобелівки).
Тому що, окрім обговорення бізнесових оборудок, на «записах Міндіча», як кажуть, присутні і непатріотичні висловлювання, які якщо не унеможливлюють, то вкрай ускладнюють переобрання В. Зеленського на другий термін. І тоді стає абсолютно зрозумілою панічна спроба ОП підпорядкувати собі НАБУ з метою розвалити резонансну «справу Міндіча». До речі, саме ця невдала спроба фактично підтверджує, що скандальні записи дійсно існують.
Третя відмінність, що під час війни українське суспільство не має права на масові протести і заворушення, як це відбувалось після оприлюднення «плівок Мельниченко». Категорично не можна, щоб 50 днів, які попрохав путін і які надав йому Трамп на перемогу над Україною, виявилися успішними для недоімперії саме за рахунок внутрішньоукраїнських проблем.
В цих умовах ідея термінового створення Уряду Національного Порятунку може бути реальним шляхом виходу з кризи, що назріває. У 2004 році відбулася похабна профанація такого уряду. Тому справжнє очищення влади і країни цілком мало б стати головною відмінністю двох «касетних скандалів».
За матеріалом Олександра Кочеткова, facebook.com
Комментарии
6ВИБІР ЗАВЖДИ Є.
Захід дає гроші Україні на війну та виживання країни, тому США та Європа завжди матиме в Україні легальне чи нелегальне "НАБУ" для контролю та оперування своїми грошима. Основна мета будь-якого прозахідного антикорупційного органу — моніторинг української піраміди елітної корупції та розбудова політичної еліти за стандартами та правилами гри Заходу.
Той, хто дає гроші та зброю на війну з путінською росією, має неконституційне право контролювати витрати своєї фінансової та військової допомоги. Це був політичний консенсус України та Заходу, який зараз хочуть поламати.
Якщо ми хочемо позбутися зовнішніх інститутів та місцевої антикорупційної опозиції (НАБУ, посольства, мережа «соросят», акції протесту, антикорупційний рух, лідери громадської думки тощо), які негативно впливають на Офіс українського президента та його оточення, то ми повинні відмовитися від західної допомоги і залишитися наодинці.
За все доводиться платити, але ж вибір завжди є.
«ПЛІВКИ МІНДИЧА».
Від того, хто, як і коли опублікує чи напівтаємно вкине фрагменти прослуховування квартири Міндіча, залежить доля політичного режиму Єрмак-Зеленський+ 5 таємних менеджерів. Крайній термін використання прослуховування квартири Міндіча – це час та спосіб висування президента Зеленського на другий термін. Від того, хто і як використовуватимуть плівки залежатиме чи буде політична криза в Україні, чи все зведеться до корупційного скандалу, який не має реальної швидкої судової перспективи.
У будь-якому випадку «плівки Міндіча», як свого часу і «плівки Мельниченка-Кучми», стануть багаторазовою політтехнологією, яку тепер використовуватимуть у своїх цілях боротьби за владу прямо протилежні політичні сили, як усередині країни, так і за кордоном. А НАБУ та СБУ. САП та Генпрокуратура тимчасово стають, замість політичних партій та інститутів, головними важелями політичної боротьби навколо Зеленського.
Справа в тому, що арештований по абсолютно надуманому звинуваченню в державній зраді яка полягала на думку фантазерів з СБУ в продажу технічної коноплі до Дагестану детектив НАБУ Руслан Магомедрасулов не лише документував корупційні оборудки партнера і друга Володимира Зеленського- Тимура Міндіча, а й розслідування корупції в Державній Обʼєднаній Гірнично-Хімічній Компанії звідки найближче оточення того ж таки Володимира Зеленського продавало український титан (ільменіт) в російську федерацію де його використовують для виготовлення запчастин без яких неможливе виробництво балістичних ракет та багатьох інших видів озброєнь якими росіяни зараз бʼють по нашій Україні!
Автор — Владислав Смірнов
Усе, що вам потрібно знати про українську державу зразка 2025 року, можна зрозуміти на прикладі одного чоловіка. Він не міністр. Не депутат. Не публічний радник. Але коли його зачепило НАБУ — антикорупційну реформу згорнули за три дні. Його звати Тімур Міндіч.
Людина з тіні. Хто такий Тімур Міндіч
Тімур Міндіч — не політик, не держслужбовець і не герой новин. Але він один із ключових архітекторів влади Зеленського. Власник бізнесу, співзасновник студії "Квартал 95", багаторічний радник, "зв’язковий" між бізнесом і президентом — Міндіч не просто друг дитинства. Він — один із шести неформальних менеджерів "Корпорації Банкова", які насправді керують країною з-за лаштунків.
Його ім’я не фігурує у відомчих наказах, але воно присутнє в кожній великій схемі впливу, від медіа до держзакупівель. Міндіч не вилазить в ефіри — зате його телефонна книжка важча за портфель будь-якого міністра. Його активи — не в офіційних деклараціях, а в потоках, які текли з ОП до «потрібних» компаній у сфері медіа, реклами, оборони, ІТ та нерухомості.
Чому НАБУ зацікавилось Міндічем
У червні–липні 2025 року журналісти, а за ними і детективи НАБУ, вийшли на нову схему виведення державних коштів через фіктивні тендери, пов’язані з близьким до ОП медіасегментом. Неофіційно в матеріалах справи фігурували Квартал 95, Good Media і ще низка структур, за якими стоїть Міндіч. Розслідування зачепило щонайменше 140 млн грн, які були виведені через ланцюг підрядників із ознаками фіктивності.
Важливо: НАБУ вже готувало проєкт підозри Тімуру Міндічу, саме як організатору злочинної змови — і в цей момент почалася спецоперація "прикриття". Раптово до Верховної Ради вноситься законопроєкт №12414, який ліквідує незалежність НАБУ і САП, підпорядковуючи їх ручному генпрокурору. Голосування проходить стрімко: 263 "за", серед них — більшість фракції Зеленського. А вже ввечері того ж дня президент підписує закон.
Все це — лише заради порятунку однієї людини. Тімура Міндіча.
Втеча менеджера. Як Міндіч опинився в Ізраїлі
Поки в Україні точаться скандали, сам Міндіч — вже за кордоном. За інформацією кількох джерел, він перебуває в Ізраїлі, куди втік через Відень і Лондон, користуючись другим громадянством. Вивезений за тими ж каналами, якими вивозилися й інші ключові фігури "кварталівської імперії", Міндіч уникає вручення підозри, переховується в країні, яка не видає своїх громадян, і, за чутками, відпочиває на півдні Іспанії з Цукерманами — ще однією ланкою у тіньовому угрупованні довкола ОП.
Це — типова схема мафіозної держави, де ключові фігури втікають під прикриттям спецоперацій по "перезавантаженню антикорупційної системи".
Міндіч як архетип. Зеленська держава — це держава друзів (і золотих унітазів)
Тімур Міндіч — це не виняток. Це — суть. Влада Зеленського — не система, не інституція, не порядок. Це — корпорація друзів, які ділять країну як проєкт: одні займаються креативом, інші — оборонкою, ще інші — судами, інформацією, "розв’язками" і "розпилом".
І як будь-яка мафіозна держава, вона залишає після себе золотий унітаз як уніфікований символ самозакоханої еліти. Не в переносному сенсі — в прямому.
Коли журналісти опублікували кадри з маєтку Міндіча під Києвом, один фрагмент став вірусним: унітаз, інкрустований золотом, на тлі мармурових плит і дизайнерських інсталяцій. В країні, де солдати копають окопи ложками, а переселенці сплять на підлозі в школах, це — не індульгенція, а плювок.
Золотий унітаз у приватній вбиральні менеджера «Кварталу 95» — це і є справжній герб зеленої влади. Не тризуб. Не гімн. А унітаз як влада, унітаз як ідеологія.
Замість висновків:
Скандал із Міндічем — лакмусовий папірець режиму. Якщо заради порятунку одного бізнесмена президент скасовує незалежність НАБУ — значить, немає ні антикорупції, ні судової реформи, ні доброчесності, є тільки страх і кругова порука.
Те, що Зеленський «відкатав» закон — це не жест волі. Це рефлекс самозбереження.
Але проблема глибша. Не в тому, що Міндіч утік. А в тому, що нікому з громадян України влада не дає такого шансу на захист, як своїм друзям. Військові йдуть у пекло Бахмута без засобів. Медики працюють без зарплат. Волонтери — під ризиком. А друзі президента — під захистом.
Українська держава не може бути корпорацією друзів. І не може більше дозволяти, щоб друзі президента були понад законом, понад армією, понад суспільством.
За інформацією видання, мова йде про посередників сербського картелю, який, за наявною інформацією, отримав замовлення на ліквідацію або викрадення близького соратника президента України — Тимура Міндіча. Останній у липні 2025 року втік до Європи. Відомості про плани сербської ОЗУ щодо Міндіча дійшли до Зеленського на початку серпня. Вже через 2 дні після цього ГУР направив своїх офіцерів з числа українського спецназу до Відня — ймовірно, за особистим дорученням президента. До складу так званої групи реагування увійшов командир спецпідрозділу ГУР «Артан», колишній снайпер Віктор Торкотюк (позивний Титан). Передбачувана мета зустрічі — зробити все можливе для скасування «замовлення» і майбутнього повернення Міндіча в Україну.
Як відомо, Міндич покинув країну буквально за кілька днів до того, як НАБУ і САП збиралися вручити йому підозру у справі про масштабні розкрадання. Слідство вважає, що через підконтрольні компанії він брав участь у схемах із закупівлею трансформаторів та енергетичного обладнання для «Харківобленерго». У цій же справі раніше був затриманий його двоюрідний брат Леонід.
Однак за кордоном для Міндича ситуація виявилася ще більш небезпечною. Тепер йому загрожує не тільки кримінальне переслідування, але і цілком реальна ліквідація або викрадення. Активний інтерес до нього виявляють різні сили: від міжнародних кримінальних структур, яким важливий доступ Міндича до великих фінансових потоків (що збереглися з часів Коломойського), до російських спецслужб, які бачать у ньому інструмент впливу на президента України в процесі мирних переговорів.
У цьому контексті стає зрозумілою роль Торкотюка в переговорах із сербами. Титана вважають довіреною особою і правою рукою Буданова. Вони близько знайомі ще з часів АТО — задовго до призначення Буданова начальником ГУР. При цьому Торкотюк підтримує дуже близькі стосунки і з заступником керівника ОП Олегом Татаровим, з яким колись виступав в одній збірній з тайського боксу. Але головне, як повідомляє джерело, зустріч із сербським картелем Титан організував через свої особисті та тісні зв'язки в кримінальному середовищі. Йдеться про транснаціональну мережу організованої злочинності, що охоплює Європу і Мексику. В Україні ж Торкотюк нібито сформував підконтрольну мережу «спортивної молоді» в регіонах, яка сьогодні налічує близько 500 - 600 осіб. Можливості Титану знаходити спільну мову з ватажками великих міжнародних ОЗУ начальник ГУР високо цінує. До того ж він розглядає Торкотюка як істотну противагу генералу СБУ Покладу, який зацікавлений у звільненні Буданова з посади «головного розвідника» за будь-яку ціну. Але про це пізніше.
Повертаючись до Міндіча, в кулуарах Офісу президента зараз справжня паніка. Міндіч був посвячений не тільки в особисті справи Зеленського, але і в деталі закритих переговорів про мир. Його раптова втеча створила загрозу державній безпеці: людина з таким обсягом інсайдерської інформації опинилася поза контролем Києва. При цьому фігурою, яка може своїми каналами гарантувати йому безпеку (а заодно і захистити інтереси держави), став Буданов, з яким у Зеленського були особисті розбіжності. Схоже, зараз ситуація змінилася.
Національне антикорупційне бюро України відкрило провадження проти компанії Fire Point, відомої як виробник ударних дронів FP-1 та нової крилатої ракети «Фламінго». Слідчих цікавить, чи не завищувала компанія ціни на продукцію, що постачалася Міноборони, та хто є її кінцевим власником.
За даними джерел Kyiv Independent, справжнім бенефіціаром Fire Point може бути бізнесмен Тимур Міндіч - друг президента Володимира Зеленського та співзасновник студії «Квартал 95». Урядове джерело прямо заявило, що «дрони Fire Point пов’язані з Міндічем», і висловило впевненість у правдивості цієї версії. Водночас адвокат Міндіча заперечує будь-які його зв’язки з компанією.
Fire Point за останні два роки перетворилася з маловідомого стартапу у найбільшого постачальника безпілотників для Міноборони.
У 2024 році компанія реалізувала уряду дронів на 13,2 млрд грн (близько $320 млн), що становить майже третину всіх оборонних витрат на БПЛА. За словами головної технічної директорки компанії Ірини Терех, у 2024 році Fire Point виготовила близько 2000 FP-1 за ціною близько $55 тис за одиницю. Виробничі потужності компанії теоретично дозволяють випускати 100 дронів на день. На цей рік планується виробництво до 9 тис одиниць. За прогнозами, у 2025 році компанія може отримати понад $1 млрд державних контрактів. Fire Point також уклала угоду з урядом Німеччини на 5 млрд євро фінансування.
Фінансові показники фірми зростали стрімко: від $4 млн у 2023-му до понад $100 млн у 2024-му. Штат за цей час зріс з 18 до 2200 співробітників.
Розслідування НАБУ зосереджене не лише на підозрі завищення цін, а й на можливих маніпуляціях із кількістю поставлених дронів. Частина джерел стверджує, що на початку своєї діяльності Fire Point постачала малоефективні дрони, але отримувала щедре державне фінансування.
Компанія офіційно була зареєстрована у 2023 році, до цього мала назву Centrocast. Формальними власниками є Єгор Скалига та Ірина Терех. Вони не мали попереднього досвіду в оборонній індустрії: Скалига працював у кіноіндустрії, Терех займалася дизайнерськими бетонними інсталяціями й потрапила до списку Forbes Ukraine «30 до 30». Пізніше вона увійшла до бізнес-ради при Офісі президента, а у 2024 році — до нової урядової ради разом з іншими великими бізнесменами.
У компанії підтвердили факт розслідування НАБУ, але заявили, що воно «базується на чутках». Ірина Терех запевнила, що Fire Point працює прозоро, а спроби знайти «таємних бенефіціарів» — це лише спекуляції. Вона також визнала існування проблем із корупцією в оборонних закупівлях, але наголосила: «Найгірше, що може трапитися під час війни, — це красти у війни».
Розслідування НАБУ почалося близько чотирьох місяців тому — напередодні спроб адміністрації Зеленського обмежити незалежність бюро. Це надає справі особливого політичного підтексту, адже Fire Point останнім часом активно піарить свою продукцію на Заході, а Зеленський особисто назвав ракету «Фламінго» «найуспішнішим зразком української зброї».
У підсумку Fire Point є прикладом компанії, яка на тлі війни за короткий час стала одним із найбільших гравців в оборонній промисловості. Проте стрімке зростання, державні мільярди та можливі зв’язки з Тимуром Міндічем стали причиною одного з найгучніших розслідувань НАБУ у сфері військових закупівель.