А чому б не поговорити про бюджет росії, щоб зрозуміти коли ці окупанти "схаменуться". Адже про бюджет України ми говоримо досить часто.
Бюджет росії можна описати як такий собі Общак із податків, що збираються в країні. Ці гроші витрачаються на утримання бюджетників, роботу держорганів та всякі будівництва доріг, міст та селищ. Тобто те, звідки можуть поцупити чиновники та бюджетники через уявні тендери та будівництва за завищеними цінами.
Так, він крадеться, але основне що хочеться сказати – їхній бюджет визначає зарплати бюджетного сектору та всякі корисні для міст няшки, які фінансуються за ці гроші.
Бюджетників у їхній країні приблизно 30 відсотків від загальної кількості працюючих (в Україні до речі – понад 60).
Решта працюючих - приватні підприємства. Робота яких залежить виключно від їхніх навичок зі збуту продукції, яку вони виробляють.
Цей спад для приватного сектора становить від 12 до 35 відсотків залежно від ринків збуту. Але це не призвело до суттєвого збільшення безробіття. Тобто у масі росіян-працівників усе йде так, як і йшлося раніше.
Бюджетники залежать від бюджету їхньої країни.
Він на 39 відсотків наповнюється за рахунок ПДВ (планується збільшити до 41 відсотка у 2023 році) та на 31,4 відсотка наповнюється за рахунок Податку на видобуток корисних копалин (планується зменшити до 30% у 2023 році).
Майже 29 відсотків російського бюджету витрачається на військові потреби (оборона та безпека). Що у 2022 році становило 58 мільярдів доларів. Решта - на "няшки" для чиновників і бюджетників, будівництва доріг і таке інше.
Якщо бюджету не вистачає, то є кубишки - тобто відкладені гроші на чорний день. І коли він настає, звідти тягнуться забрати частину грошей.
Кубишка №2 - це облігації зовнішньої позики - Облігації. Випустив облігацію із відсотковим погашенням через пару років і ось у тебе живі гроші на свої "хотілки". А через кілька років віддав ці гроші із зазначеними у них відсотками.
На щастя, у 2022 році такі облігації не випускалися і ми не знаємо, чи вони мали попит.
Якщо грошей у бюджеті не вистачає, є й кубишка №1. Вона називається Фондом Національного Добробуту.
З цих грошей фінансується дефіцит бюджету, коли він виникає.
Фонд "національного добробуту" наповнювався за рахунок коштів від продажу нафти та газу. Причому раніше йшлося так, що є ціна собівартості нафти в 40 доларів (приклад) і якщо уряд продає її на Захід за вищою ціною, то ось різниця між тією вищою ціною і собівартістю йде в Кубишку №1.
З січня місяця 2023 року з'явилося нове правило - гроші в цей фонд надходитимуть, але спочатку має наповнитись бюджет країни на суму 8 трильйонів руб. І лише якщо отримає країна більше грошей, то піде у кубишку №1.
2021 року вони від нафтогазових доходів отримали 8,01 трильйон.
А у 2022 року аж 10,6 трильйонів. Тобто поки що ембарго на нафту та газ на жаль не спрацювали, щоб вплинути на їхній бюджет. Але є надія, що спрацює з 5 лютого 2023 року.
У кубишці №1 знаходяться величезна сума грошей – 181 млрд доларів. Але 40 відсотків цієї суми заморожено західними санкціями.
Висновки можна писати довго. Але основний - бюджет росії, від якого залежать 30 відсотків населення їхньої країни як бюджетників - поки що не сильно падає. Для наповнення бюджету до планових показників вони тягнуть гроші із кубишки №1. За останні 2 місяці витягли 8 відсотків вмісту кубишки.
І якщо спостерігати поточну динаміку їх фінансування бюджету, то щонайменше 2 роки можна спустошувати ту ккубишку. Або відкривати кубишку №2, просячи гроші на зовнішніх ринках. Все може змінитися з 5 лютого, коли почнуться санкції щодо наповнення їхнього бюджету, але ці санкції впливають теоретично на 30 відсотків того наповнення (обмеження цін на нафту і газ).
Наше завдання – вплинути на інші види наповнення. І спустошити кубишку №1.
Тому, стає зрозуміло з яким окупантом ми стикаємося в цій війні і за рахунок чого живе ця гідра.
Сторінками FB..
Ось тобі, бабуся та Юр'єв день! Точніше – прогнозний.
МВФ оновив прогнози зростання світової економіки і, зокрема, перемістив дані щодо рф.
Прогноз, можна сказати, сенсаційний, оскільки він передбачає... зростання російської економіки в 2023 році на 0,3%.
Колишній прогноз – очікування падіння на 2,3%.
Більше того, переглянуті на краще і фактичні дані за 2022 рік: падіння на -2,2% замість -3,4%.
Зазначимо, що навесні світові аналітики прогнозували падіння російської економіки на 8-10%.
Щиро кажучи, під час війни, потрібно дотримуватись чітких інформаційних правил: у нас все добре, у ворога – все погано.
Але замовчування у цьому конкретному випадку буде на шкоду саме нам, а не росіянам.
Може артикуляція цієї теми, нарешті, пробудить і наших людей, які приймають рішення.
Адже падіння української економіки на 35% – це справжня катастрофа і не вся глибина обвалу була зумовлена війною.
Є переконання, що глибину падіння можна було амортизувати щонайменше вдвічі.
Для даних щодо ВВП рф не стали несподіванкою і поясню чому.
Вже з літа я очікував різкої корекції економіки рф вгору.
Справа в тому, що росіяни почали робити все те, про що я пишу з 2015 року і пропоную робити в Україні для амортизації кризи та швидкого виходу на стадію зростання.
Мій рецепт полягає в наступному:
1. Монетарний стимул для економіки.
Це коли ставка центрального банку приблизно на третину нижча за інфляцію.
Таке співвідношення ставок дозволяє поживати кредитування та сформувати для економіки так звану "інфляційну премію".
2. Податковий маневр у вигляді відстрочок зі сплати податків та зниження податкового навантаження.
3. Широке стимулювання економіки через зростання платоспроможного попиту населення та бізнесу.
І тому потрібні державні програми: соціальні, промислові, ВПК тощо.
Справа в тому, що МСБ націлений переважно на внутрішній платоспроможний попит та податкові пільги для нього не є панацеєю.
Якщо люди не мають грошей на купівлю товарів та послуг підприємців, жодні пільги не допоможуть.
Це дуже чітко видно з динаміки МСБ в Україні.
Недостатній платоспроможний попит населення формує стелю зростання для підприємців.
Потрібні програми додаткових виплат соціально незахищеним верствам населення, потрібен запуск "циркуляційної моделі економіки", коли державні витрати стають доходами населення та бізнесу та повертаються назад до блюджа у вигляді податків.
4. Кредитний важіль - як із ключових інструментів нарощування платоспроможного попиту: під розвиток бізнесу, іпотека, потреби тощо.
5. Перехід на кластерну модель розбудови економіки та розміщення виробничих сил.
Простими словами, дати економіці гроші та стимулювати її за допомогою платоспроможного попиту, максимально пом'якшувати монетарну політику до рівня негативних реальних ставок (коли інфляція вища за базову ставку центробанку).
На жаль для нас, рф зробила значну частину із зазначеного вище.
Для цього мейнстрімні економісти в Мінфіні та ЦБ були відтіснені на задній план.
Наприклад, при інфляції 12%, ставка ЦП - 7,5%.
Хоча хвороби банківської системи схожі на наші: чотири хвилі відтоку коштів населення з банків і при цьому зберігається системний профіцит ліквідності, тобто надлишок грошей.
Тільки рішення ухвалюються кардинально різні: у рф намагаються направити ці гроші в економіку, а у нас їх забирає Національний банк, сплачуючи комбанкам величезні відсотки.
Те, що відбувається в нашій економічній сфері, важко описати без обсценної лексики.
Майже 500 млрд грн банківської ліквідності закрито у герметичній моделі банки-НБУ.
Зростання облікової ставки до 25% повністю знищило кредитування, натомість у рази збільшило вартість обслуговування держборгу.
Прибутковість ОВДП Мінфіну зросла з 10% до 20%, а доходність депозитних сертифікатів НБУ з 8% до 23%.
Пропорційно зростають витрати держави на обслуговування цих боргових інструментів.
Адже депосертифікати НБУ - це квазі держборг.
Так, він формально не входить до структури державної заборгованості, але держава в особі Нацбанку має в банківському сіті 500 млрд грн і витрачає на обслуговування цієї фінансової бульбашки 100 млрд грн на рік або еквівалент 2,5 млрд дол.
У той же час, на підтримку бізнесу у вигляді компенсації відсоткових ставок і створення нових робочих місць витрачається кілька сотень мільйонів доларів в еквіваленті, а на нові соціальні програми підтримки населення – менш ярду.
Колосальна дискримінація промислового капіталу на користь фінансового. І результати не змусили на себе довго чекати.
Тому за всіма цими фразами та словесним лушпинням про "макроекономічну та фінансову стабільність" стоїть звичайний приватний профіт на 2,5 ярда доларів на рік.
Зри в корінь, а точніше, визнач кому це вигідно, хто кінцевий бенефіціар того, що відбувається.
Ще додам: можете уявити, наскільки скоротилася б глибина падіння нашого ВВП, якби 100 млрд грн були б спрямовані на підтримку населення та бізнесу.
Олексій Кущ, facebook.com
Комментарии
2